«Вважала, що кохаю свого чоловіка, але достатньо було поїхати до моря, щоб засумніватися в цьому»

Заміжня вже три роки. До тієї історії вважала, що кохаю свого чоловіка. У нас і справді все було чудово. Кожного вечора романтичні прогулянки вздовж моря. У неділю – свіжі квіти в моїй вазі від чоловіка. І завжди теплі обійми та поцілунки. Життя було, як у кіно.

Улітку вперше без чоловіка поїхала з своїми подружками до моря. У чоловіка, на жаль, не склалося з відпусткою. А мені було показане море.

І тут сталася історія, яка перевернула моє життя чи радше – заставила задуматися над моїми стосунками. До нашої компанії несподівано прив’язався один мужчина. Спочатку цій пригоді я не надавала значення, оскільки мої подружки були не заміжні, то чому б їм не пофліртувати з мужчиною.

Однак коли дійшло до вечора, то він саме мені запропонував прогулятися набережною. Я несподівано для себе погодилася. Не бачила в цьому нічого поганого. Мужчина був доволі елегантним у ставленні до нас.

Вечір під зорями проведений з Юрієм перевернув усе моє єство. У нас не було нічого з інтиму. Були лишень розмови, теплі і душевні. І все. При прощанні легенький дотик до руки і щаслива усмішка.

Так я з Юрієм провела весь тиждень. Настав час прощання. Це був останній наш спільний вечір. Ми звично прогулювалися набережною. Сміялися від душі. Бо мені було радісно на душі. А потім, сама не знаю як це сталося, Юра мене поцілував пристрасно і глибоко. І я не встояла. Усе!

Наступного дня я вже була вдома. Однак моя душа й досі була там, на набережній. На устах досі відчувала гарячий поцілунок. Я зрозуміла, що закохалася в Юру. Мені не вистачало тепер його очей і усмішки, такої теплої і ніжної водночас. Мені не вистачало його дотику руки.

Стосунки з чоловіком стали холоднішими. Він відчув це одразу, коли ми зустрілися. Я відповіла, що втомлена. Проте моя втома затягнулася.

Мені й справді хотілося ще раз зустрітися з Юрієм, розповісти йому все, що лежало на душі. Як зауважила, що Юрій також часто заходить на мою сторінку. Навіщо? Не  знаю.

Скажу лиш, що після повернення додому не минуло й дня, щоб я не згадала про Юрія. А вже минув місяць. Скільки ще триватиме оце душевне терзання? І що це – кохання чи пристрасть обізвалися в мені?

Оцініть статтю
Дюшес
«Вважала, що кохаю свого чоловіка, але достатньо було поїхати до моря, щоб засумніватися в цьому»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.