Марк та Маша щойно одружилися. Молодята в пошуках нової квартири. Потрібно було вибрати так, щоб чоловікові на роботу не далеко, а Маша хотіла біля парку. Вона дівчина спортивна, вранці бігає. Знайшли прекрасний варіант та ще й за зниженою ціною.
Квартира хороша, двокімнатна, є ремонт, хоч і не першої свіжості. Усі меблі та техніка, а ціна на оренду, як на однокімнатну. Машу це насторожило, запитала у власниці, чому так дешево, а та лише плечима змигнула, мовляв, їй багато не треба й людям добре.
Єдиний мінус – це розташування, на першому поверсі. Це ж усі кому не лінь будуть у вікна заглядати та вислуховувати розмови. Однак, їм немає чого соромитися та й штори в поміч.
На вихідних переїжджали. Найбільше речей було у Маші, вона кондитер, працює з дому, тож поки перевезли все необхідне обладнання, формочки, то вже застала подружжя глибока ніч. Спалося обом добре, ніхто не турбував, сусіди не шуміли. Вранці Марк побіг на роботу, а Маша прийнялася речі розкладати та все на свій лад переробляти.
Найбільше часу провела на кухні. Літо, спекотно, добре, що під їхніми вікнами дерева посаджені. Є холодок, можна вікно відкрити. На лавці біля під’їзду сиділи бабусі, обговорювали свіжі новини. Згадували і про неї з чоловіком, але при розмові стишили голоси, мабуть, щоб Маша не підслуховувала. Дівчина на те зважала, мовчки займалася своїми справами. Саме взялася до замовлення, коли почула, що під вікном хтось човгає. Підняла голову, а там та сама бабця з лавки.
-Здрастуйте! – привіталася з ввічливості.
Та глянула на дівчину своїми прискіпливими очима та давай розпитувати, хто такі, чого переїхали, як давно разом. Та ще багато інших запитань. Маша не звикла ділитися особистим з чужими людьми, тож ввічливо дала зрозуміти, що розмови не буде. Бабуся розсердилася й зникла.
Наступного ранку Маша знову побачила стареньких на тому ж місці. Сьогодні вона головна героїня пліток. Бабця, з якою дівчина відмовилася теревенити, вигадувала море дурнуватих пліток про неї. Мовляв, вона хвора, з дому не виходить, бо на людей кидається. І чоловік у Маші якийсь загадковий. Ніби заїжджали разом, а його ніколи й не видно. А може вона й не одружена зовсім, а когось попросила зіграти роль чоловіка, щоб довіри більше було.
Словом такі нісенітниці верзла, що Маші було бридко слухати. Не витримала дівчина, покинула свої справи та вийшла до бабусь. Пояснила, чого постійно вдома сидить, хто вона та звідки. Про роботу Марка розповіла та його нічні зміни. Вкінці запитала чи мають вони ще якісь запитання? Чи може й про батьків хочуть дізнатися, освіту, друзів…
Бабусі позамовкали, дівчина перебила їхню улюблену частину дня, тож вони поспішили розійтися по квартирах. Ввечері Маша ледь стримувалася, коли все переповідала чоловікові. Він порадив не звертати уваги на порожні балачки людей, яким просто нічим зайнятися. Маша так би й зробила, якби через кілька днів на дверях квартири хтось не написав: «Психічка».
Це вже виходило за всякі рамки. Маша набрала власницю квартири, попросила приїхати. Олена Леонідівна не була здивована, вона прекрасно знала чиїх рук це справа. Річ у тім, що та сама бабуня хотіла купити її квартиру для свого онука, однак Олена Леонідівна відмовилася давати житло на виплату. Тепер та мститься й не дає квартирантам спокою.
-Буду її продавати. Втомилася воювати з бабунею. Не знаю, правда, чи нові власники надовго тут затримаються. Думаю, вона не заспокоїться, поки не отримає своє.
Мені то вже було не цікаво. Марк хоч і заперечував, але все одно збирав речі. Поживемо поки у моїх батьків, а там щось знайдемо. Головне, щоб не на першому поверсі.
