Скільки разів зазвичай вам потрібно попросити свого чоловіка про послугу аби він її виконав? Якось нещодавно я задумалася, а чи існують на світі особи протилежної статі, які не потребують нагадувань й вчасно виконують те, що обіцяли. Хочеться вірити, що таких багато й комусь пощастило по-справжньому. Шкода, що мене немає у списку таких жінок.
З Тарасом ми одружені 6 років. Ніби й живемо нормально, глобальних проблем у нас немає. Виховуємо сина чотирьох років, Стаса. Малий зараз у дитячий садочок ходить, я поки що на роботу не повернулася. Зайнялася власною справою – варю мило, роблю квіткові подарункові композиції. Замовлень поки що мало, але хочеться вірити, що все ще попереду.
Оскільки син наш уже дорослий, ми вирішили пересилити малого в окрему кімнату. Ліжечко у нас було, дитячий столик та стільчик також. Не вистачало стелажу для іграшок. В Стаса їх стільки, що можна свій магазин відкривати. Доставили моє замовлення за два дні. Чоловік забрав додому, але складати не поспішав. Сказав, що дуже вже втомився на роботі.
-Давай на вихідних. На роботі зараз такий завал, що сил немає зовсім.
Ходили ми, зашпортувалися за той пакунок до суботи. Проте вранці Тарас заявив, що хлопці покликали його на риболовлю. Він не зміг відмовитися, тож треба збиратися. Про стелаж він навіть не згадав. В неділю йому терміново потрібно було поїхати до своєї матері в село щось там допомогти. Виходить моє прохання несуттєве, а до матусі по першому поклику. Я знову мовчала.
Ввечері, уже перед сном, притащила коробку з деталями у нашу спальню й нахальним чином заявила, щоб Тарас підіймався з ліжка й складав стелаж.
-Ти що геть з розуму вижила? На годиннику десята ночі. Я спати хочу! Складу я твою кляту етажерку завтра
-Це стелаж і я цими обіцянками наїлася до сита. Складай зараз – наполягала на своєму.
-Не буду! – психував Тарас.
Ми посварилися, він пішов спати у вітальню, а я не тій пасії, сама взяла інструмент й за кілька годин склала стелаж. Вранці чоловік зайшов до кімнати й очманів.
-То це треба було мені стільки мізки виносити. Бач, яка молодець, сама впоралася! – похвалив він мене.
-Шкода, що того самого не можна сказати про тебе.
І ось так постійно. Якщо хочеш щось зробити добре та швидко, то краще зробити самій. Тільки для чого тоді було виходити заміж?
