Я вважаю, що діти повинні допомагати своїм батькам коли вони постаріють. Для свого сина я ніколи нічого не жалкувала, віддавала йому найкращі шматки, робила все, щоб йому жилося добре. Велика кількість зароблених мною грошей йшла на нього та часто таке було, що я собі відмовляла. Я ростила сина одна. Чоловіка не стало коли Макару виповнилося п’ять років.
Тепер мені 65 років, я вже на пенсії та чекаю від сина віддачі. Пенсія у мене середня. Поки я ще була працездатного віку, у мене була робота з хорошою зарплатнею, тож і пенсія у мене нормальна. Проте вона чомусь дуже швидко закінчується. Я люблю купувати собі якусь смачну їжу, зазвичай купую готову їжу в супермаркетах або замовляю доставлення з кафе та ресторану. Готувати я не люблю та й у мене немає на це здоров’я.
Насправді я рада, що вже знаходжуся на пенсії, бо тепер я нарешті можу відпочити. Я, як ніхто на це заслужила.
Коли у мене закінчуються гроші, я йду до Макара, він проживає в тому ж будинку, що і я. Сталося так, що він одружився з нашою сусідкою та переїхав до неї жити. Я рада за нього, що йому дісталася жінка з квартирою. Зараз у них вже є дитина.
Макар ніколи не відмовляє мені в допомозі. То гроші дає, то харчі. Так і має бути, я вважаю.
Дружина Макара Орися любить готувати, на відміну від мене, вона заробляє цим на прожиття. Та вдома вона часто робить багато таких страв, які можна заморозити, а потім діставати з морозилки та готувати: котлети по-київськи, голубці, млинці, пельмені, вареника. Найбільше мені подобаються її котлети по-київськи.
Одного разу у мене знову закінчилися гроші та я прийшла до сина. Макар сказав, що готівки у нього немає та запропонував скинути мені гроші на банківську картку. Я не вмію ними користуватися, тому в мене й немає картки, тож Макар дав мені трохи заморожених продуктів та сказав, що пізніше принесе мені готівку. Я зраділа, що у мене тепер буде що їсти.
Пішла додому, а ввечері в мою квартиру увірвалася Орися, невістка навіть не дочекалася запрошення увійти, зайшла до мене на кухню, відкрила холодильник та морозилку та забрала все, що дав мені Макар.
– Майте совість, Ви об’їдаєте не тільки свого сина, але й онука, – сказала спересердя невістка.
– Але ж Макар мені сам дав ці продукти, – розгублено сказала я.
– Вам не соромно у Вашому віці просити в сина їжу, Ви отримуєте хорошу пенсію, якщо Вам не вистачає грошей, то знайдіть собі роботу.
Це було дуже грубо з боку невістки таке мені сказати. Як у неї тільки язик повернувся? Зовсім старших не поважає.
Наступного дня прийшов Макар, попросив пробачення за поведінку своєї дружини, дав мені грошей до кінця місяця та сказав, щоб відтепер я розраховувала лише на свою пенсію, адже тепер Орися з наступного місяця візьме під свій контроль всі їх доходи та витрати, тож він більше не зможе мені допомагати грошима.
Мене дуже здивувала позиція невістки. Цікаво, а зі своїми батьками вона так само розмовляє? Невже вона не розуміє, що літні люди теж потребують допомоги. У них тих продуктів багато та Орися має здоров’я готувати, а я вже не в змозі готувати для себе. Сумно це все…
