У віці 60 років я досягнула того моменту в житті, коли безперервна метушня міського життя стала нестерпною. Затори на дорогах і постійний шум міста виснажили мене настільки, що я все частіше почала задумуватися над спокійним усамітненням в сільській місцевості, не дуже далеко від міста.
Я не шукала екстравагантного життя; все, чого я бажала, – це місце, де можна знайти відпочинок і втекти від щоденної рутини. Це було так, ніби старість нарешті наздогнала мене, і я почала цінувати прості радощі життя замість того, щоб постійно гнатися за чимось більшим.
Мені пощастило натрапити на гарний будинок, який був в досить хорошому стані й не потребував грандіозного ремонту. Дім відповідав усім моїм критеріям. Правда, коли я вирішила придбати свою нерухомість взагалі не думала про сусідів. Не повторюйте моєї помилки, повірте, це важливий аспект при купівлі дому.
Декілька тижнів після переїзду я була заклопотана прибиранням та налагодженням своїх порядків. Багато речей довелося, викинути, щось я перефарбувала, щось подарувала друзям. Коли все було готове для життя, влаштувала новосілля. Покликала дочку із чоловіком та дітьми й кілька своїх подруг. Ми смажили барбекю, овочі на грилі, слухали музику й багато сміялися.
Наступного дня після новосілля я вийшла на подвір’я, вмостилася в крісло-гойдалку, подарунок дітей в честь переїзду, заплющила очі та планувала трішки подрімати. Однак мій спокій перервав неприємний аромат, що доносився біля мого паркану. Я розплющила очі й побачила, що моя нова сусідка складає там своє сміття.
-Доброго ранку! Вітаю! Я Ліда, ваша нова сусідка. Ми ще не встигли познайомитися, але чи не могли б ви не складати тут своє сміття? Я б не хотіла щоранку вдихати неприємні аромати – сказала я з м’якою посмішкою.
На мій подив, сусідка не була налаштована позитивно. Вона нахабно відповіла:
– А ви думаєте мені було дуже приємно нюхати аромати вашого смаженого м’яса та ще й слухати гучну музику?
-Пробачте! Мені було варто вам попередити й запросити в гості. Може я можу вирішити цю маленьку прикрість запрошенням до себе в гості. Я приготую свою коронну страву, відкоркую пляшечку вина. Як ви на це дивитеся?
-Ви думаєте, що мене можна купити їжею чи випивкою? Дуже сильно помиляєтеся. А от реальні гроші мені не завадять. Бачу, ви пані городська. Якщо купуватимете в мене овочі та фрукти, я перестану складати сміття біля вашого паркану. Якщо ні, то воно залишиться тут!
Я хотіла знайти спільну мову з цієї приємною, на перший погляд, жіночкою, але вона фактично шантажувала мене. Після нашої розмови я зрозуміла, що подруг з нас не вийде, але і на шантаж піддаватися не хотіла.
Тепер щоранку моя люба сусідка чекала, поки я влаштуюся у своєму кріслі, перш ніж винести сміття й покласти біля мого паркану. Після кількох днів опору я здалася й почала купувати у неї ті кляті овочі.
Я стала залежною від її бізнесу клієнткою. Купувала огірки чи помідори через день, і в результаті у мене їх назбиралося стільки, що самій можна було продавати.
Частину з врожаю я закрутила у банки, щось віддала доньці та своїм подругам. Коли сезон цих овочів закінчився сусідка почала приносити мені гарбуза, моркву та бурячок. Я звісно все розумію, жінці хочеться заробити грошей, але чому я маю бути її дійною коровою. У мене пенсія невелика. З такими темпами скоро на буханку хліба не залишиться.
Якось я вирішила, що настав час скасувати нашу угоду. Попросила сусідку більше нічого мені не приносити, бо в мене немає грошей на її продукти. Так після цього вона знову прийнялася за старе. Я вже не знаю, що робити з цією дамочкою. Невже доведеться купувати інший будинок через непорозуміння з сусідкою?
