Ви мені більше не потрібні. – то для чого ви мені на шиї здалися? – кричала Світлана на своїх двох дочок. Одній дівчинці було три, а іншій чотири роки.
Світлана вийшла заміж не по любові, а за багатого старшого чоловіка. Дітей вона не хотіла, адже ніколи не відчувала, що вона буде хорошою мамою.
Жили вони з чоловіком майже десять років і він поставив Світлані умову, або вона народжує дітей, або вони розходяться. Їй нікуди було діватися – народила двох донечок.
Жодного дня вона за ними не гляділа, все робили лише няньки.
Потім чоловік раптово помер. Всі його багатства залишилися Світлані і дочкам. Однак Світлана мала інші плани на життя з молодим коханцем, куди її діти не входили.
Жінка відвезла дітей до дитячого будинку і написала від них відмову. Дівчатка плакали і просили маму забрати їх додому, а Світлана лише їм повторювала:
– Вашого батька нема. Помер старий. Ви мені не потрібні!
Так вона безжалісно віддала дітей до дитячого будинку. Навіть й місяця з дня смерті чоловіка не минуло. А через півроку виявилося, що чоловік в заповіті все залишив лише двом дочкам, а Світлані анічогісько.
Світлана ридала і намагалася повернути дітей, але дівчатка потрапили до бездітної пари і нічого вже змінити не можна було.
Виконавча служба виставила Світлану абсолютно без нічого на вулицю, а будинок передала новим батькам дівчаток.
