Ми не розмовляємо із батьком чоловіка. Зовсім. Розсварилися в пух і прах. Остаточно.
Справа в тому, що у мене батьків ніколи й не було і я їх не знаю. Своє дитинство я провела у дитячому будинку. Потім вступила на навчання і познайомилася з своїм чоловіком.
Мій чоловік має лише батька, мама його за молоду дуже хворіла і не дожила навіть до нашого весілля.
Свекор мені здавався завжди людиною розумною і розсудливою. Та й взагалі, я його сприймала, як рідного батька, до останнього моменту.
Ми після одруження переїхали жити у квартиру, яка залишилася моєму свекру ще від його батьків. Маленька, однокімнатна і обшарпана.
Ремонт у ній робився, мабуть, ще як тільки той будинок побудували. Років сто тому.
Та й там ніхто не жив більше сорока років. Квартира собі стояла і пустувала.
Коли ми вперше відчинили її двері – то під ногами пробігла мишка, а кімнати нагадували якесь сміттєзвалище, про тарганів на кухні я взагалі мовчу.
Так ось, ми були молодими і бідними. Тому закотили рукави і почали прибирати. Майже тиждень ми щодня з раннього ранку до пізнього вечора проводили там.
Ми винесли дуже багато всякого сміття і хламу. Тоді прийнялися мити підлоги, стіни і решту.
За півтори року ми відклали гроші і зробили косметичний ремонт. Звичайно робили все своїми руками.
А ще через рік поміняли двері і вікна.
Тепер нам було затишно і комфортно тут жити.
Тоді ми почали планувати дитинку. Тільки дізналися, що усе вийшло і ми вагітні – тут зателефонував свекор. Ми навіть не встигли повідомити радісну новину. Він нас запитав:
– Ви ще скільки збираєтеся жити у цій квартирі? Пожили майже три роки і досить! Маєте тиждень, щоб виїхати. Я знайшов квартирантів на цю квартиру.
Мене наче холодною водою облили. Я й слова сказати не могла. Я вагітна, грошей у нас нема. Всі заощадження, які були – ми вклали в ремонт.
Тобто досі стільки років ця квартира стояла і він її нікому в оренду не здавав, а як ми прибрали і зробили ремонт – він вирішив її відібрати.
Чоловік дуже розлютився. Його засмучувало те, що рідний батько може з ним так поступити.
Тоді він сказав, що купувати житло в кредит ми поки не зможемо і нам нічого не залишається, як переїхати жити до його батька.
Адже квартира, у якій живе батько – належала його мамі. Тобто чоловік має право на половину тієї квартири і вона трьохкімнатна.
Свекор ще негативніше відреагував на те, що ми тепер будемо жити з ним. А через два дні перетелефонував і запропонував переписати на чоловіка цю маленьку стару квартиру, а чоловік в свою чергу має відмовитися від його квартири, якій свекор зараз живе.
Звичайно ж мій чоловік відмовився що небудь підписувати.
