Чому всі говорять зовсім протилежні речі про харчування у радянській державі? Слухаючи одних бабусь, можна подумати, що вони ледь не щодня їли червону рибу на сніданок й пили тільки натуральне молоко. А дослухаючись до інших, можна почути, що у них було тільки масло, хліб та молоко й все. Розберімось, як все було насправді.
Насправді ми збрешемо, якщо скажемо, що хтось був неправий, адже в одному регіоні їжі могло бути повно й ціле різноманіття, а в іншому дійсно був малий вибір й ледь на всіх вистачало.
Я народився у центрально-західній частині України, але слалось так, що все дитинство дивився на виноград та мандарини лише на картинках. Згодом, мій тато отримав роботу біля столиці й нерідко там купував продукти, то ось там вибір був справді великим. До того ж зарплата у нього була велика, як на той час, близько 70 рублів й у деяких продавців за 1 рубль він міг купити додому цілке відро абрикосів, або добрий пакет винограду!Про хліб взагалі мовчу, бо на рубль ви б отримали десь 6-7 буханок і у кіно змогли б чотири рази сходити.
Про святкові столи я можу розповідати годинами. Скільки там смаколиків було і все це було приготовлене з натуральних продуктів. Особливо, я любив торти, що мама готувала на десерт, у них прям відчувався смак доброго масла. Пам’ятаю, на новий рік мама першою справою виставляла салати, а потім сирну й ковбасну нарізку (зі справжнього м’яса!), а потім, на гаряче, приносила вареники, або пельмені!
Найулюбленішими салатами у мене, ще з тих часів, залишилось олів’є та вінегрет. Правда, тоді вони мені здавалися натуральнішими й насиченішими, ніж зараз. І, звичайно, тато власноруч готував холодець (напевно, зараз тільки у селах зустрінеш такий, щоб із хорошого не хімічного м’яса).
Тоді тільки у багатих людей можна було помітити на столах морські продукти, але ніхто через це не сумував, бо й всім того вистачало.
А хіба тоді багато було людям потрібно для щастя?
