Ольга доживала віку в одинокій хаті на пагорбі. Нещодавно розміняла сьомий десяток. Але важкі відра з водою, попри поважний вік, доводилося тягати самій. Ольга виховала трьох синів, але на старості залишилася сама.
Ольга прожила зі своїм чоловіком Іваном все життя в селі. Виховали трьох синів: Корнія, Олексія та Віталія.
Найстарший Корній найпершим поїхав на заробітки на далеку російську Північ. Додому приїжджав уже рідко, один раз на кілька років. А коли й родина у нього з’явилася, то зовсім забув про маму, тата і братів. Батько тоді дуже скандалив зі старшим сином. У листах обурювався, чому син не привезе в село сім’ю. Чи не тому, що соромиться. У результаті Іван та Корній так посварилися, що чоловік сказав синові «онуків я завжди радий бачити на власному подвір’ї, проте не тебе».
Середній Олексій з самого малку отримав прізвище «непутящий». У молодших класах почав гамселити однокласників, через що потрапив у поле зору дільничного.
Коли виріс, Олексій пішов в армію. Потім приїхав додому на кілька тижнів та поїхав шукати щастя до Корнія. Спочатку Олексій регулярно писав. Потім листи почали приходити з різних адрес. В останньому листі середній син написав, що Корній вигнав його з дому і не зміг знайти йому нормальну роботу. Потім Олексій зник. Ольга писала в листах Корнію, щоб той знайшов брата. Але старший син відмовився.
Остання надія була на Віталія. Він гарно вчився в школі та з відзнакою звершив технікум. По розподіленню Віталія відправили працювати на південь України. У перший рік роботи Ольга стала вдовою. Все бідкалася молодшому, чому так далеко його відправили на роботу. Віталій не звертав уваги на це, заспокоював матір.
Скоро молодший почав зустрічатися з дівчиною. Через рік вирішили побратися.
– Синку, на коли весілля запланували? Мені ж треба завчасно шалаші замовити. Де ставити будемо? У садку?
– Не буде ніяких шалашів, мамо. Посидимо у ресторані.
– Добре, синку, як скажеш. На яку дату запланували? Треба ж квитки на поїзд взяти.
– Мамо, не їхала б. Ти далі району ніколи не виїжджала. А тут на інший край країни їхати. На святкуванні будуть лише колеги та батьки Аліни. Вони багаті, організовують все свято.
Ольга все зрозуміла. Соромиться син сільської мами.
Віталій одружився, скоро народилася донька, внучка Ольги. Побачила вона її тільки раз, коли син з родиною таки приїхали в село. Запланували пробути тиждень, але жінка закомандувала їхати додому через три дні. Бачте село їй не сподобалося. Буцімто люди тут обмежені.
Так залишилася Ольга сама. Віддала жінка синам все життя, проте останні дні провела в самоті. Якби не сусіди та родичі, ще раніше зачахла.
Коли Ольги не стало, біля ікони залишилися три клунки з грошима для синів. Що з ними робити – ніхто не знає.
