“Тату, привіт, познайомся – це Василь, думаю, ви знайдете спільну мову” – сказала моя донька Тетяна одного вечора. Я взагалі не очікував, що саме таким чином познайомлюся з хлопцем моєї доньки.
Василь стояв за її спиною та переступав з ноги на ногу. Оскільки ми зовсім один одного не знали та я більш досвідчений, то став ініціатором розмови. Я розповідав про нашого улюбленого собаку, про ремонт, який зараз у розпалі та про свою роботу. Паралельно ставив запитання Василю.
Хлопець поводив себе дуже скромно та стримано та мені це дуже подобалось. Потім з вітальні ми пішли на кухню пити чай. Стіл стояв саме на тій половині кухні, де вже був зроблений ремонт, на другій же половині були голі стіни. А оскільки я вважаю неприйнятним їсти там, де спиш, то приймали ми їжу саме тут. Кирило скоса поглянув на голі стіни та сказав:
– Вибачте, я не люблю ремонти, а тим більше вживати їжу в такій атмосфері. Коли у нас проходив ремонт, то ми їздили відпочивати, а коли приїхали, усе вже було готове.
Та пішов у вітальню, а я сидів наче в мене витерли ноги. Що поганого в тому, що я сам роблю ремонт? Дружина за кордоном заробляє гроші, присилає мені, а я сам купую будівельні матеріали та роблю ремонт, бо маю навички в цій справі та люблю це. Знав би він скільки часу та коштів я економлю. Не всі ж мають такі статки, як його батьки.
Я з тих людей, хто ніколи не доказує свою правоту та чекає, що за мене це зробить саме життя. Тому продовжив пити чай та заїдати печивом. Донька теж не стала переконувати свого хлопця випити чаю разом із нами та не пішла за ним, за що я їй дуже вдячний.
Моє виховання не пройшло даремно. Цей випадок показав Тетяні справжнє обличчя її хлопця та я тепер не впевнений в майбутньому їх стосунків. Дружина як тільки почула про те, як поводився хлопець Тетяни, була неприємно здивована
