Ще кілька років тому жила разом з чоловіком і виховувала донечку Марію. Загалом у на все було добре, коли б чоловік не запивав. І мене це дуже діймало.
Його загули призводили до того, що він кілька разів втрачав роботу. Бо кому потрібен пияк? Я все терпіла і надіялася, що от завтра він набереться розуму і в нас знову буде, як у людей.
Однак у Романа не було сили волі, він за день-два забував про обіцяне і вкотре скочувався до чарки, в якій знаходив втіху. Звісно, все мені доводилося тягнути на собі, думати, як жити далі, як стягнути копійку до копійки, щоб можна було кудись поїхати на відпочинок, оплатити квартплату і таке інше.
Врешті загули Романа мене дійняли так, що я сказала: «Вибирай – я або горілка!».
Роман дивився на мене посоловілими після перепою очима і наче не второпав, що я до нього казала.
Зрозуміла, що треба діяти самостійно, щоб не застрягти в постійних суперечках та в болі.
У цей нелегкий для мене період зателефонувала подруга і запропонувала роботу з можливістю розвитку і творення власного бізнесу.
Тепер я хапалася за кожну можливість, що дарувало мені життя. Погодилася на її пропозицію. Оскільки чоловік викликав у мені лишень злість своєю поведінкою, вирішила на певний період переїхати від нього, щоб відпочити і відновити себе внутрішньо.
Так я почала жити в невеликій батьківській хатині, яка пустувала в селі. До роботи звідтіль мені було зручно добиратися. У сільській місцевості відчула спокій і насолоду від тиші та буйної зелені, що звідусіль прикрашала моє обійстя, наче йшла в наступ.
Донечка закінчила вже сьомий клас. Ми разом зранку виходили з дому. Вона встигала після школи пройти підготовку до вступу і приходила до мене на роботу. Часом, коли була гарна погода, ми гуляли разом або їхали додому, де також можна було гарно відпочити.
На роботі в мене справи йшли дуже добре. За пів року я закінчувала другий рівень кар’єри, що мене дуже тішило – відкривалися нові перспективи для навчання, розвитку, росту. Тепер я могла дозволити собі відкладати трохи грошей на ремонт будинку.
У вільний час створила біля хати розкішний квітник. Біля нього збудувала альтанку, в якій можна посидіти в хорошу погоду з друзями. Чи просто насолоджуватися красою природи, всотуючи в себе її красу.
Так минуло п’ять років. Я за цей період стала директором компанії. У мене все чудово! Донька вчиться в університеті. Роман заїжджав кілька разів до нас, просив вибачення, хотів відновити життя разом. Але він таки не зміг розпрощатися з горілкою. Мав вигляд опущеної людини. Я йому відмовила, порадивши взяти себе в руки і бути мужчиною – тоді може бути мова про спільне життя під одним дахом.
У мене є друг, який не проти, щоб ми одружилися. Однак я не поспішаю робити цей крок вдруге. У нас є взаємні почуття і гармонія в стосунках, що є дуже важливо для мене. Ми завжди йдемо назустріч один одному, коли потрібна допомога. Я щаслива в таких стосунках, щаслива, що в мене є розумна красива донечка, власний будинок, який я підтягнула за ці роки – зробила повний ремонт. Щаслива, що мене оточують позитивні люди.
