В ранньому дитинстві ми з такими ж як і я дітьми, слухали розповіді про від ьом і чаклунів. Нам настільки було цікаво, що сиділи до самого вечора, а потім, коли приходив час іти додому, боялися залишатися на одинці. І ходити по вулиці в темну пору року. Та проходили дні, ті розмови забувалися, і ми знову бігали до темної пори.
В нашому селі було декілька бабусь до яких приїжджали люди з усього району. Говорили, що допомагають молитвами. А ми посміхалися на те, адже живемо поруч з тими бабусями. Ніяких особливостей за ними не спостерігали. Так же люблять своїх онуків, і ми часто забігали до них в будинок. Провідувати та послухати чергову розповідь про те, як вони жили раніше. Цікаво все те слухати.
Можливо хтось із наших односельців також ходив до них із проханням, та все те приховувалося. Про відвідування не заведено говорити. Пам’ятаю, як я захворіла, і мене мама на руках носила до однієї такої бабусі, яка жила на окраїні вулиці. Тільки пам’ятаю, як добре мені стало від її шепотіння, і я відразу заснула. Чи вона допомогла, чи сам організм справився, але на ранок мені стало краще, і я знову бігала з подругами на вулиці, немов нічого не сталося.
Пройшли роки, ми виросли, роз’їхалися кожен своїм шляхом. В рідне село приїжджала не часто. Мої батьки померли, спочатку тато, потім мама. Приїжджаю в село, щоб поглянути на будинок, який так і не наважилися продати.
Коли приїжджала останній раз, сусідка повідомила, що нарешті баба Віра померла. Я запитала, чому нарешті? А вона відповіла, що дуже тяжко прийшлося старенькій помирати. Тиждень страждала, просила випустити її. Вся сім’я не розуміла, про що просить бабуся, поки інша старенька не пояснила. Потрібно пробити вихід.
Тільки потім робота закипіла. В одному місці на даху зняли шифер. Попросили бензопильника, прорізати дірку в стелі. Робити те прийшлося із середини будинку. Після цього ліжко з бабусею поставили під тією діркою і вийшли з будинку. Через деякий час син бабусі вийшов і сказав, що мама померла.
Наразі в будинку роблять ремонт. Я можливо і не повірила б, але то дійсно відбувалося в нашому селі. Невигадана історія. Видно і правда бабуся щось знала, а ми не помічали в ній дива.
