В нас з тещою з самого знайомства склались прекрасні взаємини. Вона прийняла мене без всіляких проблем та претензій. В тещі, взагалі, син є, але мені, буває, здається, що вона до мене може ставитись краще, ніж до рідного сина.
Ми з дружиною доволі в молодому віці стали успішними, побудували свій будинок, переробивши стару сільську хатину, та народили двох чудових дітей: старшу Ангелінку та молодшу Оленку.
Діти дуже люблять своїх бабусю й дідуся. А вони люблять онучок. Ми часто приїздили допомагати тещі та й просто так в гості.
Давид ж, старший син тещі, в свої тридцять три не мав дружини та дітей. Він б’подорожував, працював та насолоджувався життям одинака. Можливо тому теща більше уваги приділяла нам. Хоча може вона б і без того ставилась до мене так добре.
Якось я приїхав до тещі в гості з сім’єю та поки дружина говорила з сусідкою на вулиці, а діти бавились біля неї, я пішов занести гостинці до хати. Мені відкрив тесть та запросив у будинок. Я поніс все на кухню.
Виявилось, що на кухні сиділа теща та говорила з своєю сусідкою, яка зайшла на чай. Я випадково почув слова, які вона сказала, коли підходив до кухні.
– Нарешті в тебе народяться рідні онуки!
– Що ти таке говориш?! В мене вже є рідні онуки! – відповіла теща.
– Ні, від рідного сина онуки рідні, а від зятя, то таке.
– Тобто ви хочете сказати, що я чимось гірший, за Давида? І, виходячи з ваших слів, виходить, що від Аріни діти не рідні онуки? Ви думаєте, що мелете?! – не витримав я, зайшовши до кухні.
Виявилось, сусідка прийшла обговорити те, що Давид нарешті одружився та з дружиною чекають на появу первістка. Дуже її тішило, що нарешті теща моя бабусею стане. Справжньою, як та каже.
З тих пір теща цю сусідку в хату не пускає та навіть не розмовляє. Вони сильно посварились через слова сусідки. А в мене просила вибачення. Але не сусідка, а теща.
– За що ви вибачаєтесь? Це ви наговорили? Ні. Ви підтримували їх слова? Ні. Тоді не вибачайтесь.
Ось така от історія в нас трапилась.
Виходячи з ваших слів, виходить, що від Аріни діти не рідні онуки? Ви думаєте, що мелете?! – не витримав я, зайшовши до кухні.
