Подруга позвала на каву, Світлані було незручно відмовляти, це вже втретє, але сім’я чекає вдома.
-Пробач, треба бігти! Давай іншим разом і краще, якщо ти до нас в гості прийдеш. Я щось смачненьке приготую – намагалася загладити провину Свєта.
-Не скажеш, які такі невідкладні справи на тебе чекають, що ти не можеш виділити 15 хвилин на розмову з найкращою, наголошую на цьому слові, подругою
-Арсен же сьогодні з відрядження повертається, хочу йому щось смачненьке приготувати. Він у мене любить домашнє, а там доводилося харчуватися у ресторані.
-Ох, який же він у тебе нещасний! Бідолашний їв ресторанні блюда, а ти за нього так переймаєшся? Знаєш, Свєто, от що я тобі кажу, чим більше годиш чоловікам, тим гірше буде. Ти краще хоч раз подумай про себе – сказала й ображено пішла, а Світлана не мала часу думати про те, що сказала подруга, їй ще по магазинах треба пробігтися.
Швиденько подумки перебрала список необхідних покупок. Подумала, що буде добре спекти торта. Арсен любить з вишнею, але її так важко знайти, щоб не переморожена й соковита. Побігла у дорогий супермаркет, неподалік від торгового центру. «Буде добре ще купити коханому подарунок якийсь. Ми два місяці не бачилися». Пішла у відділ парфумів, розглядала вітрини, читала опис й ненароком помітила у відділі ювелірних прикрас свого чоловіка.
Чого ж не попередив, що буде раніше? Мабуть, хоче сюрприз зробити. Світлана захоплено спостерігала, як ретельно Арсен обирає ланцюжок. Врешті чоловік розрахувався й поспішив на вихід. Вона й собі вирішила не затримуватися й помчала додому готувати м’ясо по міністерські, обійдеться без торта.
Через дві години зателефонувала до чоловіка, запитала чого ж його так довго немає.
-Свєто, я ж казав, що у мене вечірній автобус. Буду пізно, ти краще не чекай. Лягай, а вже завтра побачимось.
Жінка відчула, як щось кольнуло у боці, сльози наступали на очі, але стриманим голосом відповіла:
-Звісно, не можу дочекатися.
Виходить, що і той ланцюжок купувався не їй й по приїзді додому Арсен першим ділом не поїхав до неї. А до кого? Невже має коханку й зраджує. Світлана ще ніколи в життя не почувала себе такою розбитою та нещасною. Подруга мала рацію, чим більше годиш, тим же і гірше. Чи виготовляє коханка його улюблені страви, чи переймається за чистоту у квартирі або ж прасує його сорочки та штани до ідеальних стрілок?
Що його думати? Зібрала речі, лише свої, усі подарунки від «коханого» залишила. Востаннє поглянула на квартиру, подумки попрощалася й пішла, залишивши обручку у передпокої в кришталевій вазі, яку колись подарувала йому на річницю весілля. Нехай має на згадку.
