Благословив Бог сім’ю Стефи аж трьома доньками. Однак несподівано трапилося лихо, яке накрило її світ журбою – п0мер від серцевого приступу чоловік. Залишилася жінка з трьома діточками на руках. А жити якось треба – діти ще зовсім малі. Старшій місяць тому виповнився лише восьмий рік.
Стефа від малечку була працьовитою. А тепер їй доводилося працювати за двох, щоб покрити всі витрати. І вона працювала від ранечку до пізнього вечора. І гроші потроху йшли їй в руки. Так давала раду собі і дітям.
Старшій донечці Софії виповнилося 18. До неї почав залицятися сусід Назар. Я була задоволена таким вибором, бо хлопець і справді був хороший. До пів року ми справили весілля. І вона пішла жити до Назара, а потім знайшли собі обоє хорошу роботу в місті – переїхали туди.
Тепер зі мною залишилися дві мої донечки – Іра і Надія. Допомагали по господарству і добре вчилися в школі, за що раділа моя душа, що Бог послав мені слухняних діток.
Не минуло двох років, як середуща донька також знайшла собі хорошого хлопця. З Василем вона побралася вже після Великодня і одразу замешкали в місті, де обоє закінчували навчання.
Залишилася в мене ще наймолодша Надійка. Думаю тепер про неї, молюся Богу, щоб і їй послав він щасливу долю. Бо я вже трохи у віці і не така вже справна, як кілька років тому. Вже на одній роботі втомлююся, бо вдома ще маю невелику господарку. Сусіди кажуть, що пора вже й про себе подумати. Адже самій важко. Та й мужчина завжди потрібен у хаті. Проте я вже звиклася з тим, що сама. Лиш би здоров’я було, а все решту додасться – віджартовувалася перед ними.
От і наймолодша донька надумала заміж виходити. Тут мені дуже повезло, бо старші діти організували все весілля в ресторані, оплативши відповідну суму, бо вже працювали на добре оплачуваних роботах.
Так я залишилася сама на своїй господарці. Вже цього року святкуватиму своє 65-річчя. Заміж вдруге так і не вийшла. Але мені зовсім не сумно – на вихідні приїжджають по черзі дочки з внуками. На свята ми збираємося всією родиною. Нас тепер багато, бо кожна дочка подарувала мені по двоє внучат.
Мій чоловік завжди мріяв про сина. Жаль, що він не дочекався того моменту, бо я маю аж трьох синів – хороших чоловіків моїх донечок. Тому поряд зі своїми дітьми я почуваюся щасливою і дякую за все Богу.
