«Виховала самотужки трьох доньок, які ощасливили матір на схилі літ. Чого ще прагнула жінка?»

Благословив Бог сім’ю Стефи аж трьома доньками. Однак несподівано трапилося лихо, яке накрило її світ журбою – п0мер від серцевого приступу чоловік. Залишилася жінка з трьома діточками на руках. А жити якось треба – діти ще зовсім малі. Старшій місяць тому виповнився лише восьмий рік.

Стефа від малечку була працьовитою. А тепер їй доводилося працювати за двох, щоб покрити всі витрати. І вона працювала від ранечку до пізнього вечора. І гроші потроху йшли їй в руки. Так давала раду собі і дітям.

Старшій донечці Софії виповнилося 18. До неї почав залицятися сусід Назар. Я була задоволена таким вибором, бо хлопець і справді був хороший. До пів року ми справили весілля. І вона пішла жити до Назара,  а потім знайшли собі обоє хорошу роботу в місті – переїхали туди.

Тепер зі мною залишилися дві мої донечки – Іра і Надія. Допомагали по господарству і добре вчилися в школі, за що раділа моя душа, що Бог послав мені слухняних діток.

Не минуло двох років, як середуща донька також знайшла собі хорошого хлопця. З Василем вона побралася вже після Великодня і одразу замешкали в місті, де обоє закінчували навчання.

Залишилася в мене ще наймолодша Надійка. Думаю тепер про неї, молюся Богу, щоб і їй послав він щасливу долю. Бо я вже трохи у віці і не така вже справна, як кілька років тому. Вже на одній роботі втомлююся, бо вдома ще маю невелику господарку. Сусіди кажуть, що пора вже й про себе подумати. Адже самій важко. Та й мужчина завжди потрібен у хаті. Проте я вже звиклася з тим, що сама. Лиш би здоров’я було, а все решту додасться –  віджартовувалася перед ними.

От і наймолодша донька надумала заміж виходити. Тут мені дуже повезло, бо старші діти організували все весілля в ресторані, оплативши відповідну суму, бо вже працювали на добре оплачуваних роботах.

Так я залишилася сама на своїй господарці. Вже цього року святкуватиму своє 65-річчя. Заміж вдруге так і не вийшла. Але мені зовсім не сумно – на вихідні приїжджають по черзі дочки з внуками. На свята ми збираємося всією родиною. Нас тепер багато, бо кожна дочка подарувала мені по двоє внучат.

Мій чоловік завжди мріяв про сина. Жаль, що він не дочекався того моменту, бо я маю аж трьох синів – хороших чоловіків моїх донечок. Тому поряд зі своїми дітьми я почуваюся щасливою і дякую за все Богу.

Оцініть статтю
Дюшес
«Виховала самотужки трьох доньок, які ощасливили матір на схилі літ. Чого ще прагнула жінка?»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.