Почала стрічатися з Юрою. Нам обом було цікаво. Стосунки поступово розвивалися. Одного разу Юрій сказав, що повинен мені сказати дещо важливе – він був одружений. Дружина померла під час пологів. Він виховує сина.
Я першу не надала особливого значення цій розмові. Юра більше не повертався до цієї теми. Так збігло ще трохи часу.
Якось я сама поцікавилася, як його син? Чи можу я його побачити?
Спершу Юрко чомусь вагався, а потім все-таки наважився нас познайомити.
Не можу словами передати тих відчуттів, які виникли при знайомстві з дитиною. Мене до неї тягнуло просто магнітом. Часом навіть забувала про присутність Юри – вся увага була прикута до малого.
Таким чином я поступово перебралася жити до Юрка. Прив’язаність до дитини ставала, здавалося мені, з кожним днем сильнішою. Не спам’яталася, як малому виповнилося три рочки, а потім і чотири. Я всю себе віддавала малому Сашку. Десь у глибині душі мріяла і про власну дитину. Але ще встигну – заспокоювала себе. Ось скільки уваги вимагає Сашко. Хай він отримає любові вдосталь.
Останнім часом чоловік почав затримуватися на роботі. У нього була невеличка власна фірма. Я не любила контролювати Юру. Можливо, якісь проблеми з бізнесом – заспокоювала себе. Але він почав все менше і менше уваги приділяти мені.
Якось я гуляла з Сашком і зненацька побачила Юрка з молодою дівчиною. Вона несла букет квітів. Був порив гукнути його. Але відчула, як кольнуло під серцем. Встигла його сфоткати, щоб увечері запитати, як це розуміти.
Увечері з нетерпінням чекала на прихід чоловіка. Сильно нервувала. І ось він увійшов, повечеряв.
Присів на диван. Я тоді запитала його – хто ця дівчина і що це все має означати. Він спокійно відповів, що я давно перестала цікавити його як жінка.
-У мене є інша жінка. Я уже давно з нею. Живу з тобою заради сина.
Мене просто вбила його прямота. Але я не думала про власні почуття, а про Сашка.
– Я піду, але з однією умовою – сина забираю з собою.
– Побачимо, кого він вибере, – торохи іронічно відповів Юрко.
Наступного дня він прийшов зі своєю коханою. Вона пронизливим поглядом зміряла мене і Сашка. Ця жінка, з мого погляду, явно була замолода для виховання дитини.
Юра покликав малого і сказав, що ми розходимося. Тепер його новою мамою буде ось ця тьотя.
Сашко глянув з-під лоба на цю жінку і побіг з криком до мене:
– Не віддавай мене, мамо!
Я підхопила малого на руки і прошептала до нього, що ніколи нікому його не віддам.
Чоловік направив малого в дитячу кімнату, а своїй коханій сказав почекати в машині.
Він розповів мені речі, про які я й близько не здогадувалася.
– Я не можу мати рідних дітей. Сашко не мій син. Моя дружина народила завдяки донору. Однак під час пологів почалися серйозні ускладнення. Перед дружиною постав вибір – вона або дитина. Мама віддала життя дитині, взявши перед тим у мене слово, що я знайду для малого хорошу матір. Я її прохання виконав.
Син прив’язався до тебе. Ти – хороша матір. Забирай дитину собі. Я допомагатиму грошима.
Так, сьогодні я виховую сина. Це нічого, що він мені не мій. Я його люблю понад усе і не жалію, що свого часу зробила такий вибір.
