Коли я вступив до університету, то познайомився на одній із лекцій з Настею, яка була у зведеній групі історичного факультету. Ще тоді я зрозумів, що гарнішої дівчини не зустрічав до сьогодні. Вона довго мене не помічала, бо на красеня чи якогось весельчука, що здатний підкорювати серця й увагу, я не був схожий. Однак, все-таки на день народження мого друга, я набрався сміливості й заговорив з неї. Довго прийшлось залицятись й проявляти шикарні знаки уваги й в результаті її серце розтануло й вона погодилась одружитись зі мною.
Моя сім’я вже в другому поколінні займається банківською справою, тому доволі маємо непогані статки. Я можу дозволити зводити свою наречену в ресторан й придбати їй витончені прикраси й замовити путівки на чудові курорти в Європі й Азії. Певно, це найбільше й сподобалось Насті — те, що я доволі заможний і перспективний чоловік. Але я на це не зважав, бо знав, що своєю зовнішністю й нудним характером мені навряд чи вдасться підкорити серце такої красивої дівчини.
Моя мати була відразу проти такої нареченою. Вбачала в неї хижачку за багатими хлопцями, але коли побачила наскільки я був в неї закоханий, то швидко зрозуміла, що їй потрібно тримати свою думку при собі. Ми одружилися. У нас було пишне весілля, про яке ще з дитинства мріяла Настя й вже два роки як живемо у квартирі, яку подарували на весілля батьки.
Дітей у нас поки немає, бо Настя побоюється на свою фігуру. Я, звісно, їй переконую постійно, що я буду кохати їй ще більше, якщо вона стане мамою й подарує мені сина й не важливо чи повнішою стане її фігура. Вона дуже слідкує за своєю фігурою: часто навідує спортзал, косметолога й салони, тому навіть якщо народить, то швидко відновить форму — тут я впевнений.
Останнім часом справи в банку йдуть не дуже добре через коронавірус й приходиться туго “зав’язувати пояски”. Грошей Настя витрачає як звикла, але прибутки впали майже втричі, але приходиться терпіти, бо якщо відмовлю, то влаштує істерику. До всього ж я дуже її ревную, бо біля неї аж занадто чоловіків крутиться. Вона дуже симпатична й на таку жінку кожен чоловік ласий. Ці травюки навіть обручки не соромляться, бо й не встигаю я у ресторані вийти в туалет, як вони починають знайомитись, а потім додому регулярно присилати квіти. Через це я постійно на сторожі й вже морально й психічно на грані зриву.
От мій брат. Одружився з тихою, скромною і не надто кокетливою персоною. Можливо, йому скучно з нею, але його дружина не змушує його ревнувати й постійно тримати руку на пульсі. Таке враження, що якщо я відвернусь, то одразу її хтось та й вкраде у мене!
