З Мариною ми познайомилися на морі. Я перебував у депресії, навіть не знаю чому, то ж і купив собі путівку в сонячну Туреччину.
Там мене зацікавила красива молода дівчина – Марина. Правда був один нюанс – вона мала дочку. Та я на це не дуже зважав. У нас були спільні інтереси, багато розмов і я закохався.
Дочку Марини я прийняв, як рідну. Так ми одружилися і вони переїхала до мене в Тернопіль з Кіровограду. Спочатку все було добре, дружина адаптувалася до україномовного середовища і звикала розмовляти українською мовою з нашим діалектом. З її дочкою Кірою ми встановлювали контакт.
За кілька місяців ця дівчинка почала мене називати – “Тато”. Я був щасливим, мені подобалося проводити вільний час з нею. Ми багато гуляли, їли солодку вату у парку, ходили всі троє до цирку, на атракціони і просто на морозиво в кафе.
Я навіть почав задумуватися над тим, що хочу і готовий вже до того, щоб стати справжнім батьком. Якось навіть почав розмову з дружиною щодо того, щоб народити спільну дитину.
От тільки вагітність, народження ще однієї дитина та недоспані ночі явно не входили до планів Марини. Вона лише вибралася з цього і хотіла більше відпочивати та подорожувати.
Засмутили мене її слова, і з того дня наші стосунки одразу ж помітно погіршилися. Марина почала себе дивно поводити і рідко бувати вдома, точніше вона приходила лише переночувати. Я ще б зрозумів, якби вона працювала, але ж – ні.
Так тривало місяців два-три. Потім мені це набридло. Виходить так, що дружина у мене є лише на папері, та й у Кіри мами не було. Марина зовсім не звертала уваги на власну дочку. Я терпів, терпів, а тоді сказав що хочу розлучитися.
Марина відреагувала негативно, повертатися до свого рідного Кіровограду вона не хотіла. Та й дочку не мала куди забрати. А потім я запропонував Марині хорошу суму грошей, якщо Кіра залишиться зі мною.
Полюбив я цю дитину дуже сильно, і вона мене вважала своїм батьком. Зійшлися ми на сумі 10 000 доларів і все документальне оформлення на Марині. Так за кілька тижнів я був розлученим самотнім батьком.
