Нещодавно стала студенткою. Родом я зі села. Тому на початку жила в гуртожитку. Але там мені було важко вчитися – постійний шум і компанія не давали мені вчитися. Я вирішила зняти собі квартиру, щоб було спокійніше.
Шукати довго не довелося. Натрапила на помешкання зі старенькою господинею. Воно мене влаштовувало тим, що було зовсім близько від навчального закладу.
Подруги, правда, залякували, що не варто цього робити, бо влізу в проблеми, з яких потім не виберуся. І вільного життя не буде – пізно не приходь, в гості нікого не приводь, по телефону голосно не розмовляй, світло економ і таке інше.
Однак я не зважала на їхні поради, робила так, як вважала за потрібне. Отож перебралася жити до бабусі Ліди. І скажу вам – мені пощастило. Справді!
Бабуся була доволі милою особою, балакучою, але ненав’язливою, з гумором і позитивним ставленням до життя. Я одразу знайшла з нею спільну мову.
У мене тепер була своя кімнатка. Між іншим, доволі затишна. Поличка в холодильнику. І ніяких обмежень щодо прийому гостей чи прогулянок у вечірній час. Лиш би все було в межах пристойного.
Мене цілком такі умови влаштовували. На початку місяця я мала вносити плату за помешкання, щоб бабуся Ліда могла сформувати свій бюджет на весь місяць. Казала, що мусить когось брати на квартиру, щоб вижити.
Коли я заглянула у холодильник, то була трохи здивована. Він вщерть був наповнений всякими наїдками. Чого там тільки не було. І не скажеш, що бабуся живе на мізерну пенсію.
А живе непогано. Я, дівчина з села, де є якась своя птиця, городина, молоко собі такого дозволити не можу. Звідки ж у неї такий запас продуктів?
У холодильнику було все. Фарш, м’ясо, риба містилися у морозилці. Поряд також лежали пельмені і куряче філе. Також була зелень, заморожені овочі і ягоди. Окреме місце займали консерви, різні крупи і макарони. Усього було вдосталь.
Якось в розмові не втрималася і запитала, як це їй вдається зробити такі припаси. Адже пенсія й справді мала, щоб купити все, що душа бажає.
Бабуся лагідно усміхнулася і мовила, що життя навчило її правильно розпоряджатися грошима. На маленьку пенсію вона уміє робити припаси на зиму. І поділилася власними секретами.
Коли літо, то вона припасає собі різну зелень на зиму, подрібнює і в пакетиках закидує в морозилку. Також закуповує багато різних ягід, які також морозить. А ще восени запасається овочами, бо взимку вони коштують значно дорожче.
Консерви купує лише за акційною ціною. Одразу кілька банок – вони не псуються. На балконі можна їх зберігати аж до літа. Навчилася з консервів готувати багато смачних страв.
У молодші роки тримала дачу, звідкіль мала вдосталь власної городини і ягід. З віком не вистачає сил на дачу, тому закуповує такі продукти на базарі. Навчилася також сушити фрукти і зелень, що дуже виручає її у зимову пору, коли нема вітамінів.
М’ясо також купує оптом, а потім все переробляє. Має і шкварочки, і смалець, і фарш на котлети чи до пельменів.
Єдине, що їй доводиться купувати постійно, це хліб, молочні продукти і трохи солодощів. Особливо любить чорний шоколад, який часто продають по акції. Тоді одразу бере з десяток, щоб вистачило на кілька місяців.
Я була здивована ощадливістю і таким практичним підходом бабусі Ліди. Нам, молодим, треба навчитися так розпоряджатися грошима, щоб вистачало на все.
