Во другій половині дня небо затягнуло хмарами, а до вечора почав моросити дощ. Весною вулиці виглядають непривабливо, особливо в таку дощову погоду.
Денис їхав машиною містом уже більше години, намагаючись скоротати час до від’їзду. До вечора машин на дорогах помітно прибавило, доводилося постійно стояти в заторах та на світлофорах. Час тягнувся повільно, але повертатися додому не хотілося, а на вокзал їхати ще рано.
Він зупинив машину біля тротуару й вимкнув двірники. Дрібні краплини дощу прозорими цятками вкрили лобове скло, спотворюючи світ за ним.
Весь тиждень він приходив до тіла після того, як його покинула Марічка. І досі ще не відпускало. Залишись він вдома, знову напився б, як робив усі ці дні. Без вина заснути не виходило.
Вони прожили з Марічкою разом близько року, а до того два місяці зустрічалися. Спочатку все було добре, навіть дуже. Він уже почав будувати плани, що влітку поїдуть на південь, і там, біля моря, він зробить їй пропозицію, попри те, що вони в останній час часто сварилися. Марічка чіплялася до нього з будь-якого приводу, постійно злилася на щось, висувала претензії.
Перед самим її від’їздом вони посварилися через його подарунок на 8 Березня. Букет голландських тюльпанів і сумка, яку вона давно хотіла, здалися їй дріб’язком.
– Ти ж сама хотіла цю сумку, — обурився Денис. — І вона далеко не дешева, між іншим.
– Я знала, що ти її подаруєш. Думала, ще щось додаси, зробиш сюрприз. Подарунок має бути несподіваним, приємним.
– Ну вибач, треба було натякнути, що хочеш ще щось, — похмуро сказав Денис.
– А сам не міг здогадатися?
І Марічку знову понесло. Вона казала, що він не вміє догодити дівчині, мало заробляє. Сергій подарував Олені шубу, а Наталкиному хлопцю купив перстень із діамантом.
– Сергій твій махінації крутить, нечесним шляхом заробляє, ходить по лезу.
– Ну і що? Зате в неї то нова шуба, то їдуть відпочивати на європейські курорти. А ти такий щепетильний, ось і сидимо, як жебраки.
– Не перебільшуй, ми не жебраки. Я хотів подарувати перстень, але пізніше. Навіщо тобі шуба весною? До того ж він непогано заощадив, купивши її на розпродажі.
– Ти прикидаєшся чи справді не розумієш? — Голос Марічки дзвенів, як скло на вітрі.
Усі ці сварки мали причину, Денис навіть здогадувався, яку саме, але не хотів вірити. Раніше вони теж сварилися, але вночі мирилися. Але тієї ночі Марічка відвернулася від нього, ляснула його по руці, коли він хотів обійняти її.
Вранці вона з ним не розмовляла. Він телефонував протягом дня, але вона не брала трубку, а потім і зовсім вимкнула телефон. Денис ледве дочекався вечора. По дорозі додому купив букет квітів, але, увійшовши в квартиру, знайшов лише записку.
Марічка писала, що їй усе набридло, що вона втомилася й йде до того, хто готовий покласти весь світ до її ніг. Із шаф зникли Марічині речі та валіза, з якою вони їздили у відпустку.
Денис метався по квартирі, шпурляючи все, що попадало під руку, особливо дрібнички, які Марічка забула або свКоли вони вийшли з ЗАГСу під дощиком, Денис глянув на Олесю, і йому здалося, що нарешті усе стає на свої місця.
