Маша йшла, не розбираючи дороги. Сьогодні чоловік виставив її з донькою за двері. Місяць, як він вимагає, щоб Маша з’їхала від нього. А куди вона поїде? Ні житла, ні роботи. Адже Насті лише два з половиною роки. Якби одна, то давно б пішла. А з дитиною, куди? Але Степану то не потрібно. Ще й звинуватив, що донька не його. Говорив так, щоб боляче зробити. Йому увірвався терпець. Коханку потрібно приводити, а Маша сидить у квартирі. Сьогодні за руку витягнув з квартири, і став міняти замки. Сказав, що речі привезе на адресу, яку скаже Маша.
Дівчина стояла біля дороги. Дивилася, як бабуся намагається перейти дорогу, та в неї не виходить. Маша підійшла, взяла стареньку під руку і тихенько повела. Бабуся дякувала, запитала як звуть дівчину, і чому така сумна. Маші захотілося поділитися, адже поспішати немає куди, і Настя задоволена, що з мамою сьогодні довго гуляють на вулиці.
Коли все розповіла, бабуся Марія, тезка Маші запропонувала піти до неї. А далі щось придумають. Вже у квартирі бабуся зателефонувала сину, щоб увечері приїхав. А далі події розвивалися швидко. Син бабусі, Артем Володимирович, взяв Машу працювати до себе на фірму, допоміг влаштувати дочку в дитячий садок.
Маша проживає з бабусею Марією, адже бабуся не хоче відпускати їх від себе, веселіше втрьох. Маша працює, заощаджує. Подала на розлучення, аліменти й на поділ майна. Від чого колишній швиденько прибігав миритися. Та їй він не потрібен. Життя налагоджується.
