Випадковостей не буває
Минуло вже майже чотири роки, як не стало мами, а я й досі памятаю ту порожнечу, відчай і печаль. Особливо той вечір після похорону. Батько сидів блідий, в очах самий біль, а я вже виплакала всі сльози, не було більше сил. У нашому просторому, затишному домі стояла приглушена тиша, наче змерзле серце.
Мені було тоді шістнадцять, я розуміла, як важко і мені, і татові, бо ми завжди були удвох, разом із мамою єдиною родиною. Батько, Іван Григорович, ніжно обійняв мене за плечі, тихо сказав:
Нам треба якось жити далі, доню. Проживемо, звикнемо
Час сплив швидко. Я закінчила медичне училище, влаштувалася працювати фельдшеркою у нашій амбулаторії в селі. Жила вже сама у нашому домі тато трохи більше року тому одружився вдруге, оселився з мачухою в сусідньому селі. Я не тримала зла і не засуджувала життя є життя, сама колись створю сімю. А тато ще не старий.
У той день я їхала автобусом у святковій сукні й черевичках у батька, моєї найближчої людини, був день народження. Щойно зійшла з автобуса, тато вийшов мене зустрічати.
Привіт, таточку! радісно усміхнулася я, міцно обійняла його на подвірї та вручила подарунок. З днем народження!
Привіт, моя золота! Заходь, усе вже готово, запросив тато до хати.
Агато, нарешті! вийшла з кухні Катерина, моя теперішня мачуха. А діти вже голодні, не дочекалися тебе.
У Катерини були свої діти тринадцятирічна Лада, примхлива й колюча дівчинка, та десятирічний хлопчик Сашко. Я бувала в тата рідко це був лише другий раз за цілий рік, бо терпіти капості Лади не могла, вона нічого не соромилася, а Катерина навіть не намагалася її зупинити.
Після тостів і поздоровлень почалися питання від Катерини:
А у тебе хлопець є?
Є відповіла тихо.
То, може, вже на весілля збираєшся?
Я розгубилася через таку відвертість і ледь посміхнулася:
Ну, побачимо
А знаєш, Агато, усміхнулася вона натягнуто, ми з твоїм татом вирішили: більше він тобі допомагати не буде. У нас і так велика сім’я, а грошей, вибач, усім не вистачає. Ти доросла, працюєш пора і самостійно жити. Виходь заміж, нехай чоловік утримує.
Катерино, досить! урвав її тато. Я вже пояснював, грошей дочці даю менше, ніж вам
Так ти для неї банкомат, а ми повинні терпіти? закричала Катерина.
Тато замовк винувато. Я відчула, як тисне в грудях, підвелася з-за столу й вийшла на двір, сіла на лавку. День народження було безнадійно зіпсовано. За мною вийшла Лада, сіла поруч:
Ти гарна, кинула вона. А ти на маму не сердься, вона зараз нервова, бо вагітна, єхидно всміхнулася. Ти ще мою маму не знаєш, та скоро дізнаєшся посміялась та й побігла в хату.
Я піднялася й рушила додому. Озирнулася тато стояв на ґанку й дивився вслід. Минуло три дні і тато із Катериною навідались до мене у гості.
Які ви несподівані, заварю чай, сказала я, трохи збентежено.
Катерина уважно оглядала будинок.
Дім гарний, у нашому селі таку хату ще пошукати треба.
Батько своїми руками збудував, разом із дядьком Колею, правда, тату? гордо сказала я.
Ой, доню, не перебільшуй, для себе ж старався, усміхнувся тато.
Мені пощастило з тобою, промовила Катерина. А ми приїхали щодо будинку
Я відчула напругу й одразу сказала:
Свою частку не продаватиму, тут мама жила, це дім мого серця, дивилася я прямо на Катерину і тата.
Ого, яка розумна! ледве втримала злість Катерина. А ти, Іване, чого мовчиш? штовхнула його.
Доню, треба вирішувати, у мене велика сімя, тут дитина на підході Продаємо будинок, ти купиш собі менший, на решту я допоможу, якщо треба кредит теж підтримаю, тато говорив відводячи очі.
Тато, ти серйозно? я не вірила в це.
У твого тата тепер інша родина, втрутилася Катерина. І не тобі одній жити у такому великому домі. Вирішено підеш, і ніхто тебе питати не буде.
Не смійте на мене кричати, я підвелася, і йдіть геть.
Після їх відходу мені було дуже зле. Так, у тата своя дорога, і особисте щастя має право, але не ціною дочки й не через зраду матері. Мамин дім мій поріг, і я його не продам.
Після роботи прийшов Артем побачивши мій вигляд, занепокоївся.
Привіт, красуне, ти ніби привид Що сталося?
Я впала йому в обійми, виплакалась, нарешті розповіла, що боліло. Артем працював у поліції, був стриманий, підбадьорив мене.
Твій батько людина добра, не піде проти твоєї волі. Це Катерина заплутала його. Не хвилюйся, я підключу знайомих адвокатів із міста, не підписуй нічого, не продавай свої частки.
Удома тато не знаходив собі місця. Спершу із Катериною все було мирно, а тепер вона озлобилася, ставала вимогливішою до грошей, мріяла розширити житло, наполягала на продажі дому Іван все більше думав, що схибив. Але Катерина повідомила про вагітність і він розгубився.
Вже було осінньо, з роботи я добиралася пізно, Артем обіцяв зустріти, та працював того вечора. Хотіла якнайшвидше дійти додому. Неподалік зупинилася машина, вийшов кремезний чоловік, схопив мене, посадив на заднє сидіння і машина одразу рушила. Я була розгублена і нажахана.
Хто ви? Що вам треба? Чи ви не помилилися?.. ледь говорила я від страху. Всі в авто почали сміятись.
Випадковостей у нашій справі не буває, холодно сказав незнайомець. Все зробиш як треба нікому з вас нічого не буде. Не зробиш попрощаєшся з життям, і тато також.
Я відчула паніку.
Чому тут тато?
Підпишеш документи, отримаєш гривні за частку будинку й зїдеш. Покупці вже є.
Це все незаконно! Я в поліцію піду! Не продам!
Ударили, кров пішла з губи.
Поліції ми не боїмося, і твого нареченого теж, хмикнув той чоловік. Не підпишеш твій хлопець розслідуватиме твою смерть
Та раптом позаду заблимала поліційна мигалка, потім ще одна. Водій нервово натиснув педаль, та тільки ще гірше машина влетіла у кювет.
Як зʼясувалося, Артем попросив товариша слідкувати за мною, коли повертаюсь додому. Максим побачив, як мене силують у машину, повідомив Артему, той кинувся сам і підключив патруль.
Виявилося, що той кремезний чоловік був коханцем Катерини, саме від нього вона чекала дитину. Вони удвох змовились заволодіти будинком, що так сподобався Катерині і грошей отримати багато, і мене просто списати з рахунку. А із татом потім теж розібралися б
Минули місяці Усе стало на свої місця. Тато розлучився, повернувся додому. Працює досі, у нього власна справа продає автозапчастини. Увечері ми втроє тато, я й Артем сидимо на кухні за чаєм. Для тата цей дім став удвічі ціннішим.
Не переживай, татусю, кажу я весело, ти ніколи не будеш сам.
Доню, то, може, вже зібралася заміж?
Я запропонував Агаті одружитись, усміхнувся Артем, і вона погодилась! Заяву вже подали, скоро весілля!
Таточку, навіть як переїду до Артема, ми часто будемо в гості, житимемо неподалік.
Ех, доню, прости мене за все тато глянув на фотографію покійної мами зі сльозами.
Все гаразд, тату. Зараз у нас усе добре, а надалі буде ще краще.
Дякую, що прочитали. Добра і щастя вам!
