Моє життя тривало до тринадцяти років і після. До того я ріс у щасливій, забезпеченій сім’ї, де є мама, тато і двоє нас з сестрою. Мама найдобріша людина у світі, а батько найтурботливіший.
Та в один тp_агічний день все змінилося. Мама поверталася з магазину, на перехресті якийсь сп’янілий водій не впорався з керуванням. Я на все життя запам’ятав той день. Мені було тринадцять, а сестрі дванадцять. Тоді почалися сірі дні нашого існування. Батько не міг впоратися з тим горем, тому майже щодня заливав душу горілкою. А тоді сидів і просто беззвучно плакав. До нас часто приходила сусідка, баба Наталка, своїх бабусь у нас не було. Вона нас жаліла, а ще сварила батька, що не може взяти себе в руки заради нас. Бо ж якщо до опіки дійде, то нас заберуть у притулку.
Ми з сестрою дуже того бoялися. Та все ж одного дня це сталося. Батько був у запої, ми як могли себе годували. Коли продукти закінчилися бігали до баби Наталки. І от тоді якісь сердешні сусіди зателефонували куди потрібно. Живши в сиротинці, ми з Маринкою сподівалися, що нарешті наш батько опам’ятається й прийде за нами. Та він не з’являвся. Приходила до нас лише старенька сусідка. Ми її просили, щоб вона переказала батькові, що ми його чекаємо. Вона нам говорила, що тато дуже зайнятий, на роботі не відпускають. Завжди приносила цукерки й говорила, що то батько передав. А коли ми просили, щоб хоча б зателефонував нам, то вона сказала, що він поїхав на заробітки за кордон. Ми чекали, адже не може люблячий батько раптом стати байдужою людиною.
Час минав, я закінчив школу, навчався в училищі, згодом і Маринка також. Ми повернулися в батьківську хату, вона стояла пусткою. Баба Наталка як могла за нею доглядала. Ми хоч і не надто дорослі та все ж намагалися навести кругом лад.
І от він з’явився, посивілий, брудний, дуже схудлий. Не на заробітках він був, а пиячив, всі ці п’ять років. Одразу заявив, що ми маємо його утримувати. Та не вдалося в нас і копійки витягти. Хоче нехай до суду подає, він нас покинув, бо він був у депресії через втрату дружини. А ми ж хіба не мали депресії, ми втратили маму, а тоді й батька. Нам і досі б _оляче.
