Ось адаптована історія в українському контексті:
Віра Михайлівна чекала на чоловіка й сина з відрядження їздили у сусідню область розширювати бізнес, відкривали філіал. Справи в батька з сином Ярославом йшли чудово, компанія процвітала.
Віра Михайлівна особливо сумувала за сином треба було терміново розповісти, що вона почула від його дружини Олени, яка ось-ось мала пологти. Що Олена не любить Ярослава, знали всі, але заради онука мовчали.
Вона підслухала, як Олена телефонувала комусь:
Скоро народжу й тікатиму з дитиною. Заберу з дому, що встигну, і зникну тут є чим поживитися.
Першим поривом було подзвонити синові, але зупинилася у них важливі переговори, навіщо зайвий стрес. Розкаже, коли повернуться.
Дитину потім заберемо з пологового, а Олена хай йде куді́ очі́ дивляться, їй дитина все одно не потрібна.
Коли в Олени почалися перейми, чоловік із сином вже їхали додому. Швидка забрала її до пологового, а незабаром Вірі Михайлівні подзвонили чоловік і син потрапили в аварію. Чоловік загинув на місці, син через двадцять хвилин, але встиг прошептати:
Заберіть у неї дитину.
Слідчий пояснив, що в машині нікого не було, але Віра Михайлівна прошепотіла:
Дружина сина щойно народила. Це мій онук, вони ще в пологовому. Олені дитина не потрібна, тому син так і сказав.
Вона не сподівалася побачити онука, але сама забрала Олену з лікарні. Як витримала сама не знала. Допоміг Артем, друг родини, фінансист їхньої компанії. Він узяв на себе все: похорони, поминки, лікарі чергували біля Віри Михайлівни.
З пологового Олену з Данилом теж привіз він. Після смерті чоловіка Олена не поспішала покидати великий будинок. Віра Михайлівна найняла няню сама не могла постійно сидіти з онуком, занурилася у справи компанії, яка тепер належала їй. Артем керував усім, вона йому довіряла.
Олена мало цікавилася сином, часто зникала. Через півроку забрала Данилка й пішла, прихопивши гроші зі столу свекра. У сейф не влізла не знала коду.
Віра Михайлівна знову впала у відчай це єдина частка сина, що залишилася. Але незабаром невістка повернулася:
Віддаси мені гроші, акції компанії й усе, що належить після смерті чоловіка. Інакше онука не побачиш. Здам у дитбудинок і ніколи не знайдеш.
Віра Михайлівна віддала все, що вимагала Олена, навіть власні прикраси.
Олено, дозволь бачитися з Данилом, благала вона. Та обіцяла, але не дотримала слова.
Час минав. Віра Михайлівна поступово взялася за бізнес, Артем став її правою рукою. Та мучила думка про онука.
Артем запропонував звернутися до поліції:
Віро Михайлівно, у мене друг слідчий. Підемо до нього.
Слідчий знайшов Олену: вона звязалася з сумнівними типами, віддала їм акції, обіцяли будинок, а завезли в халупу. Обдурили й кинули. Олена запила, за сином не доглядала. А потім один з її собуПотім той собутильник вимагав, щоб вона вибрала між ним та Данилом, і Олена, втративши розум, залишила сина в лісі, але той хлопчик, за якого тепер боролася вся її родина, знайшов справжню любов і дім у серці іншої жінки, яка стала йому справжньою матір’ю.
