Вчора я відверто поговорила із сусідкою за горнятком кави. І вона розповіла мені, що рідний син відмовляється від спілкування з нею. І сталося все ось так:
Все життя Анна Богданівна з чоловіком старалась надбати всього, щоб забезпечити собі гідне життя і щасливе майбутнє синові. Для початку потрібно було назбирати достатньо коштів для купівлі власної квартири. Через кілька років все ж вдалося переїхати у власне двокімнатне житло. Потім справи пішли вгору і пара навідкладала грошей на купівлю ще одної маленької квартири. Така нерухомість була вигідною, адже спочатку можна було здавати в оренду, а в майбутньому і син міг би переїхати.
Скоро чоловік Анни відійшов у вічність. Андрійко ріс не по днях, а по годинах. Невдовзі прийшов до матері і заявив, що планує робити своїй дівчині пропозицію. Звичайно, Анна Богданівна нічого проти не мала, з радістю прийняла вибір сина. А з новоспеченою невісткою відразу знайшла спільну мову. Матір вирішила порадувати дітей і попередила, що на весілля планує подарувати їм ту однокімнатну квартиру.
Та минули місяці, а пара так і не переїжджала в подароване житло. Анна Богданівна не хотіла сунути носа не в свої справи, та все ж не розуміла, у чому справа. І Андрій заявив, що вони вирішили продати квартиру, купити собі автомобіль.
Це збентежило і навіть образило жінку. Вона сказала, що в такому випадку вона не буде віддавати їм квартиру, якщо вона їм не потрібна.
В результаті для дітей вона стала ворогом номер один. Тепер вони не те щоб говорити, навіть дивитися в її сторону не хочуть.
Я ж, наприклад, вважаю, що жінка права. Зараз вони куплять автомобіль, а все життя будуть товктися з нею в одній квартирі.
