50 річна Ольга у відчаї запитувала, як її син може говорити про неї такі речі. Ольга працювала вчителем, підробляла репетитором, робила все можливе, щоб лише мати змогу дати своєму синові все, чого він потребує. А він ходить і розповідає знайомим, що вона вкрала в нього якісь гроші. – «Мало того, що все місто про це вже знає, то він ще й через телефон наскаржився своєму батькові, про якого я не чула вже років 10. Не чують вони моїх слів. Прошу, щоб не зачіпали мене взагалі, а вони все стверджують, що я крала у сина гроші!», – як з гармати виливала Оля свої емоції.
Я заплуталась остаточно. Й попросила розповісти все послідовно, щоб хоч щось зрозуміти.
Жінка ростила сина сама вже 14 років, з чоловіком вони розлучилися, були суди, її вже колишній чоловік все ніяк не міг дати їй спокою. Вона тоді ходила, мов привид. Розлучення було для неї надважким ударом. Це пам’ятають всі, хто знає Ольгу.
Після розлучення жінка зібрала до купи всі свої сили й переїхала з сином жити в інше місто, щоб по-справжньому почати життя з нового аркушу. Знайшла нову роботу, дитячий садок, познайомилась з новими людьми, завела нових друзів, власне, саме тоді ми з нею і познайомились. І якби тяжко їй не було, вона справилась. Жили вони з сином досить не погано. Вона багато працювала, хотіла забезпечити для сина хороше життя. Він їздив в найкращі табори, велосипед, новий телефон, найдорожчий репетитор з англійської – для сина мало бути все найкраще. Собі ж вона часто відмовляла в задоволеннях, ходила в недоношеному одязі, часто не доїдала.
Чоловік, звичайно, платив аліменти, але із гордості Ольга перші три роки взагалі не цікавилась тим рахунком. А коли образа стихла й Ольга вирішила перевірити рахунок, то з’ясувалося, що там назбиралась досить немаленька сума. Вона не стала її тратити, а згодом ще й сама почала відкладати туди гроші із зарплати, звичайно, значно менші суми від аліментів, але «копійка гривню береже». Оля планувала, що колись син одружиться і йому доведеться десь жити із дружиною, от тоді вона й купить за ці гроші собі дачу в селі, а квартиру залишить синові. Жити в селі означало ще й мати можливість допомагати молодій сім’ї різною городиною.
В цілому ідея виглядала досить непогано.
Але не так все склалося, як гадалося. Коли розповіла сину про такі плани, той, дізнавшись звідки гроші, розлютився та обізвав матір крадійкою, мовляв: «його гроші відібрала».
З пересердя, на емоціях, син зателефонував своєму батькові й все розказав. А той у свою чергу тепер разом зі своєю дружиною називають Ольгу егоїсткою, бо гроші ті мали бути для сина на навчання, а не їй на відпочинок.
