Я заміжня п’ять років. Ми живемо на моїй території. Нещодавно мені від бабусі дісталася однокімнатна квартира. Вона була порожня і ми вирішили туди перевезти батьків чоловіка з села.
Але зараз ситуація прийняла інший бік Я з’ясувала, що мій чоловік завів коханку. Я хочу, щоб його батьки звільнили мою квартиру. Не хочу більше їх там терпіти. Нехай шукають нове житло або повертаються до себе в село, але я їх не має наміру більше терпіти.
Я душі не бачила в чоловіка, а він розтоптав мої почуття. Образа глибоко сидить в моїй душі. Її пробачити я ніколи не зможу. Я розумію, що батьки не повинні відповідати за вчинки свого сина. Але мені всіляко хочеться зробити йому боляче. Нехай він відчує те ж саме, що і я.
Я вже попередила їх, щоб вони шукали собі нове житло. Може мій вчинок нелюдський, але мені хочеться вчинити саме так. Нехай мій колишній не думає, що йому все так з рук зійде. Тепер нехай напружується і думає, куди прилаштувати своїх батьків. Нічого їм більше робити в моїй квартирі.
Звичайно свекри шоковані моїм рішенням. Виявилося, що будинок в селі вони продали, пенсія маленька і податися їм нікуди. Мене це не повинно цікавити. Їхній син зробив свій вибір. Чому я їх повинна жаліти й співчувати. Нехай нова пасія тепер це робить, а мене з ними більше нічого не пов’язує. Мені краще, щоб моя квартира приносила дохід. Здам її квартирантам і справа з кінцем.
Подруги поділяти мою думку. Помста — блюдо, яке подається холодним. Ось і тут головне холодний і правильний розрахунок. Моя сестра взагалі сказала, що потрібно знайти людину, яка б надрала моєму чоловікові. Але я не хочу принижуватися до насильницьких методів.
Чому він вирішив піти “вліво”? Що йому не вистачало в шлюбі? Гостроти відчуттів і різноманітності в інтимному житті? Я з усіх сил намагалася бути хорошою і зразковою дружиною, а у відповідь отримала плювок в обличчя.
Я сказала чоловікові, що вирішила подати на розлучення, а його батьки повинні негайно звільнити мою квартиру. Він впав на коліна і почав благати мене про прощення. Я схожа на дурепу? Про мене можна витерти ноги й піти далі? Я знаю собі ціну і не дозволю себе обходити, як з ганчіркою.
Я зібрала всі його речі й виставила за двері. Сказала, що батьки повинні забратися з моєї квартири через тиждень. Я поки шукаю квартирантів і вони повинні туди в’їхати в призначений термін. Тепер нехай батьки подякують свого сина, що залишилися без даху над головою.
Часом мені здається, що я жорстоко поступаю, але потім згадую про те, як зі мною вчинив цей негідник. Такі вчинки заслуговують найжорстокішої відповіді. За біль потрібно відповідати.
