Одружилися ми з Ярославою бувши ще дуже молодими. Було нам тоді лише по двадцять років. Родом ми обоє з селищ. Тільки я виріс в горах, а моя дружина в селищі біля районного центру. Тому після одруження ми почали жити у батьків дружини. До моєї матері вона йти не захотіла, бо то далеко та ще й нормальних умов для життя там немає.
Прожили ми разом у шлюбі цілих двадцять років. Заробляв я не дуже багато, але сім’ю утримувати міг. Жили ми разом з моєю тещею, тестем та їх ще однією донькою. А після того, як ми дізналися, що у нас буде донька, я почав всі свої гроші вкладати в будинок, розбудовувати та робити ремонт. А пізніше у нас народилася ще одна красуня донечка. А жили ми не дуже. Мене мама моєї жінки дуже незлюбила. Ми постійно сварилися, а те, що я розбудував їм такий будинок, ніхто не поважав. І ось в один прекрасний день мене моя дружина виставила з будинку. Точніше її мама.
Їм було все одно, що ми прожили разом двадцять років, мали двох прекрасних діточок. Взагалі для моєї жінки авторитетом я ніколи не був, а була її мама. Вона протягом багатьох років настроювала дружину проти мене. А зрештою й добилася свого. Я звичайно розумію, що доньки наші вже навчаються в університеті. Скоро у них будуть свої сім’ї та їм буде вже не до нас.
Я намагався звичайно зберегти сім’ю. Говорив з дружиною, адже я її ж люблю. Але нічого не допомогло. Я це зрозумів, коли мені прийшла повістка до суду. Мені друзі говорили відсудити у них свою половину. Бо грошей у мене зовсім не було, я ж все віддавав своїй сім’ї, для себе нічого не залишав. Але я твердо вирішив, що не буду нічого забирати, а залишу свою частину для моїх дівчаток.
Виставили мене з того дому за двері з однією лише валізою. Грошей у мене не було, та й жити я не знав де. Додому до матері поїхати не міг, бо не хотів її засмучувати.
А одного разу, на весіллі у мого друга, я познайомився з однією жіночкою. Вона старша від мене майже на десять років. Була вона вдовою. А діти у неї вже дорослі, у них уже давно свої сім’ї. Ми почали зустрічатися. А після того, як вона дізналася мою історію життя, то запропонувала переїхати до неї. Зараз ми вже живемо разом три роки. На роботі у мене справи пішли вгору, тому грошей я заробляю майже в половину більше. Але колишню дружину з її мамою по цей час не пробачив. Не можу забути такий вчинок після двадцяти прожитих років разом. Та зараз у мене в житті все прекрасно, тому я все рідше згадую ту ситуацію. А їхній сім’ї Бог суддя.
