Я вірю в те, що все в нашому житті невипадково. У мене було прекрасне щасливе дитинство. Потім я зустрів найкрасивішу дівчину у світі, яка погодилася стати моєю дружиною. Разом нам вдалося придбати власне житло. У ньому лунав дзвінкий дитячий сміх нашого сина Романа. Я був безмірно щасливим чоловіком, батьком та сином.
На роботі справи теж пішли вгору. Мене підвищили, тому фінансове становище значно покращилося. Я придбав новий автомобіль, заміський будинок та літав з рідними на відпочинок.
А потім все в житті пішло наперекір. Не стало мого батька, мамине здоров’я погіршилося. Я оплатив матері лікування та відправив жити у наш заміський будинок. Там природа, свіже повітря їй піде на користь. Невдовзі сталася чергова трагедія – не стало моєї коханої та єдиної дружини. Для мене це була велика втрата. Душевний біль не давав мені життя, на цьому світі мене тримав лише син та онук.
У Романа в родині теж не ладилося. Дружина подала на розлучення, оскільки розлюбила сина. Хотіла вивезти онука без дозволу за кордон, але Роман не дозволив. Після нескінченних судових засідань онука залишили з батьком.
Квартиру Роман залишив колишній дружині й разом із маленьким Олексієм переїхав жити до мене. Після смерті дружини я продав нашу квартиру, надто багато спогадів, тому тепер жив у маленькій. Нам із хлопцями не вистачало місця на всіх, тому я запропонував Ромі переїхати у заміський будинок. Там гарно, просторо й дитині буде де розгулятися.
Коли ми поїхали в гості до мами, щоб попередити її про переїзд Роми, на нас чекав сюрприз. Виявляється, що мама живе не сама, а з якимось співмешканцем. Мало того, вона представила його нам як свого чоловіка. Я був шокований та злий! Як вона могла привести у мій дім чужого чоловіка та ще й розписатися з ним. Тепер він може претендувати на моє майно.
Мама ж відреагувала спокійно на мою істерику. Сказала, що це її кохання і я повинен бажати їй щастя. Мене так розізлили ці її слова, що я поставив матір перед вибором: або вона розлучається та відправляє куди подалі свого женишка, або нехай обоє шукають собі новий дах над головою. Не вистачало ще, щоб мій син та онук стикалися по орендованих квартирах, поки бабуся потроху сходить з розуму.
