З Мар’яною ми познайомилися, коли були студентками. Попри кардинально різні характери та погляди на життя от уже 10 років триває наша дружба. Скільки себе пам’ятаю подруга ніколи не цікавилася навчанням, у неї в пріоритеті завжди були хлопці. «Запам’ятай, моя дорога Ліна, у цьому житті головне вдало вийти заміж» – часто повторювала вона мені, збираючись на чергове побачення.
На четвертому курсі Мар’янка все ж таки зірвала свій «лотерейний білет» та вийшла заміж за сина декана нашого університету. Працювати у неї потреби не було, але ця дівчина не з тих, що буде сидіти вдома.
Нещодавно подружка розповіла мені дивовижну історію про свою пригоду в Америці. Вона їздила туди відпочивати. Чоловік частенько робить їй такі презенти, компенсуючи свою постійну відсутність вдома. Так от, на другий день відпочинку телефонує мені Мар’янка та розповідає, що по вуха закохалася. Вона описувала свого Аполлона в усіх подробицях зовсім забувши, що одружена та має чоловіка.
Я почала переконувати її, що це не кохання, а так миттєве захоплення. Просила думати головою та не руйнувати своєї сім’ї. Але вона, здавалося, не чула жодного мого слова, постійно повторювала, що кохає його.
Через два тижні горе-мандрівниця повернулася додому. Чоловік, як годиться, зустрів її з усіма почестями та на честь такої події запросив нас до них в гості. Цілий вечір Мар’яна крутилася навколо свого чоловіка, обіймала, цілувала та розповідала як сильно скучила за ним. Коли наші хлопці пішли на двір готувати вечерю на грилі, я нарешті змогла розпитати подругу про все.
Виявляється свій роман вона не припинила, її коханець прилетів із нею. Вона має намір і далі з ним зустрічатися, зраджуючи законному чоловікові.
-А як все стане відомо? – стурбовано запитала я її.
-Ніхто ні про що не дізнається, якщо ти триматимеш язика за зубами – різко мені відповіли.
Через декілька місяців таємних зустрічей, чоловік таки її викрив. Вони розлучилися, але Мар’яна не засмутилася. Зараз вона щасливо живе зі своїм коханцем і ні про що не шкодує.
