Ми з Артемом якось прийшли на день народження до його товариша. Там був присутній співробітник мого чоловіка, якого я раніше не бачила і нічого про нього не чула. І тоді чоловік розповів мені про історію з його життя.
Цей чоловік вже раніше мав сім’ю. У нього було все: достаток, красуня-дружина, хороше життя, щоправда, дітей не було поки. Жили вони у квартирі його дружини Ірини. Хоч помешкання маленьке, зате своє. Вони не жаліли грошей на відпочинок та дорогі ресторани. Все в них було чудово.
Але це тривало чотири роки. Пізніше його дружина стала говорити, що хоче дітей, але чоловік був проти, адже не хотів жертвувати власним часом та хорошим життям. В результаті вони розлучилися. І згодом у нього почалися справжні труднощі. Оскільки довелося платити за житло, яке він орендував сам, оплачувати комунальні послуги, заправляти авто, що теж тягло за собою чималі витрати.
Після цього в нього залишалося три тисячі гривень на місяць, яких ледь вистачало на їжу. Заробляв він всього дев’ять тисяч, хоч для містечка, в якому жив чоловік, це була досить пристойна сума, і можна було б прожити. Зате він полюбляв часто їсти в кафе, замовляти готову їжу, ходити з колегами на пиво та розважатись.
Поживши так декілька місяців, чоловік зрозумів, що куди краще було жити з дружиною, аніж одному. Тоді йому стало дивно, як це вона ще хотіла дітей. Не розумію одного, як він взагалі думав забезпечувати власну сім’ю. Схоже, чоловік просто жив у рожевому світі. Не засуджую таких, але і не розумію. Просто краще все-таки жити, зважаючи на власні можливості, а не хотіти більше, аніж можеш досягти.
Він ще робив спроби повернути свою дружину, однак вона вже не хотіла бути з такою людиною. Чоловік зрозумів, як важко жити одному. Але тепер, окрім як вчитися жити самому, йому більше нічого й не залишається.
