Я працювала викладачем у медичному коледжі. Хімія з дитинства була для мене улюбленою справою. Можливо, і до пенсії так дожила, коли б не розруха в країні.
Моєї платні вистачало лишень на прожиття. У мене на цей час була вже доросла дочка, якій треба було дати освіту. І квартирне питання було також нагальним.
Мені усміхнулася можливість роботи в США. Правда, санітаркою у крутій приватній клініці. Я вирішила ризикнути. Мову знала чудово. Заробіток обіцяли хороший. То чому б не спробувати?
І я поїхала на рік до штатів згідно з умовами договору. Влаштувалася непогано. Була задоволена роботою.
Один співробітник клініки любив залишатися у власному кабінеті на довше. Особливо перед вихідними. У мої обов’язки входило підготовка кабінету до наступних прийомів.
Запитала шефа, чи не заважатиму йому. Він дозволив і пояснив, що працює над однією науковою роботою. Трохи втомлений і робота не просувається так швидко, якби хотілося. Я поцікавилася, з якою темою він працює. Доктор усміхнувся і запитав, чи я тямлю щось у хімії.
Він був дуже заскочений, коли я почала ділитися знаннями в цій галузі. Навіть зробила йому одну підказку, якою він скористався у своїй роботі.
Після захисту наукової праці мій шеф запропонував мені навчання в медичному закладі, що дасть мені можливість працювати медсестрою. Я погодилася, оскільки платня тут була значно вищою і робота цікавішою.
У мене навіть визрів план – забрати сюди й дочку. Вона наразі вчиться на декоратора. А такі спеціалісти тут також потрібні. Звісно, що диплом український до уваги не береться. Але поступово всього можна досягнути, якщо трохи докласти зусиль.
Надіюся, що мені все вдасться.
