З мене досить, все, йду! Скільки можна! Дитина, вічна її втома, «допоможи, допоможи» а я хочу гуляти, як раніше! Хочу кохання! Я ж працюю, врешті-решт! Хочу прийти до коханої дружини… зараз поживу в товариша, а потім знайду якусь молоду ох
Сам сидів за кермом, нервово курив і думав, що сьогодні поставив остаточну крапку в стосунках з Оксаною. Наша історія стара, як світ: познайомилися, закохалися до нестями, пристрасті, забували про обережність і через кілька місяців дві смужки, вагітність. «Звісно, народжуй! Дамо раду», я говорив впевнено, і всі мати, батько, бабусі-дідусі кивали, що допоможуть, тільки народи. Весілля, пологи, радісні сльози син народився! І все безтурботне життя закінчилось. Оксана стала схожа на якусь домашню квочку сонна, непричесана, крики дитини день і ніч, постійні «допоможи, допоможи». Куди поділася моя дівчина? Рідні одразу зникли і ми залишились сам на сам зі своїм батьківством.
«Я не готовий!» викинув я Оксані і грюкнув дверима перед її заплаканим обличчям з ридаючим малюком на руках.
Візг гальм перед машиною раптом зявилася темна зігнута постать.
«Тобі що, жити набридло?» я вискочив з машини і підбіг до незнайомця.
Чоловік у старому пальті випрямився, подивився на мене сумними очима і прошепотів:
Так.
Від такої відповіді я ніяк не очікував:
Дідусю, може, треба допомогти? Допомога потрібна?
Я більше не хочу жити.
Ну що ти таке кажеш? Давай, я тебе відвезу додому. Розкажеш мені, може зможу допомогти. Я взяв старого за руку і обережно повів до машини.
Ну, розповідай, батьку, я закурив.
Довго розказувати
А я не поспішаю.
Дід уважно поглянув на мене, перевів погляд на фото сина, яке висіло в машині.
Пятдесят років тому зустрів я дівчину, закохався без тями, все закрутилось швидко сімя, дитина, син, спадкоємець Здавалося, ось воно щастя! Але я хотів, щоб все було, як раніше: любов, пристрасть, молодість, легкість. А дружина втомлена дитина, побут, робота, я все на неї скинув, сам не допомагав На роботі зустрів іншу жінку, закрутилось, дружина дізналась розлучилися. З тією нічого не вийшло, я не переймався, гуляв далі. А вона вийшла заміж вдруге, покращала, син називав інших чоловіків татом, а мені було байдуже.
І що ж ви далі? я закурив ще одну цигарку.
Я? Догулявся ні дружини, ні сімї, ні дітей. Сьогодні сину пятдесят, хотів привітати, не пустив до порогу сказав, не отець я йому, йди далі гуляти
Куди тебе відвезти, діду? я почав нервово стукати по керму.
Тут живу, тут, їдь, не переживай за мене старий вийшов із машини і попрямував до девятиповерхового будинку неподалік. Я прослідкував, щоб він зайшов у підїзд, постояв трохи і повернувся до авто.
Заїхав у супермаркет, купив квіти.
Прости мене, увійшовши додому, впав на коліна перед Оксаною, яка плакала, відпочинь, кохана.
Я взяв сина з її рук, пішов в іншу кімнату, і почав колихати, тихенько наспівуючи: «Сплять втомлені іграшки…» Малюк швидко заснув, притуливши ручку до мого серця. Я дивився на сина я хочу бачити, як він росте, хочу чути «тато».
Знову рятував «утопаючих»? з усмішкою зустріла бабуся свого старого біля дверей. Той, усміхаючись, повісив пальто.
Так, треба ж якось молоді втовкмачити життєву мудрість.
А як відчуваєш, кому допомога потрібна?
Мені самому колись потрібна була
Іди вечеряти, спасителю! Завтра на ювілей до сина жодних «утопаючих» вечорами! бабуся з ніжністю подивилась на чоловіка.
Я памятаю, як не як пятдесят років нашому спадкоємцю, нашій любові, хіба таке забудеш? обіймаючи дружину, дідусь пішов з нею на кухню, усміхаючись.
Сьогодні я зрозумів: справжнє щастя не в давніх мріях і розвагах, а в близьких поруч, у своєму будинку і любові, яку треба берегти.
