Мій син довго був холостяком. В 30 років він нарешті одружився. Тарас не міг знайти ту єдину так довго. Всі були не такими, як він собі уявляв.
Я ж не хотіла нав’язувати йому свої кандидатури, бо це його життя і він має право прожити його, як хоче.
Одного дня, за чашкою кави, син розповів мені про свою дівчину Тетяну. А вже нахвалитися не міг, яка вона ідеальна. Як послухати, то принцеса з казки. Я була щаслива! Яка ж матір не порадіє, коли син після довгих років пошуку нарешті знайшов свою долю?
Через 5 місяців Тарас сказав, що буде одружуватися. Я подумала, що цей малий термін знайомства, але перечити не стала. Я довіряю вибору свого синочка.
Все, що від мене вимагалося в підготовці, я зробила від чистого серця. Відсвяткували їх день на «ура!». З батьками нареченої познайомилися незадовго до весілля. Вони здалися мені милими людьми, тож переживати не було причин.
Та вже після пів року сімейного життя наших дітей їх союз почав давати тріщини. Все частіше вони не могли порозумітися.
Я заспокоювала себе як могла. Зрозуміло ж, що всі пари сваряться і ідеально не буває. Та я зрозуміла, що все набагато гірше, коли Тарас прийшов до мене ночувати пізно ввечері після чергового скандалу.
Тиждень він жив у мене. Та я вирішила, що так продовжуватися більше не може і сама подзвонила Тані, аби розібратися у всьому. Діти все ж помирилися, але ненадовго. За декілька тижнів історія повторилася і так безкінечну кількість разів.
Згодом Тетяна дізналася, що вагітна. І я бува зраділа, що дитина вирішить їхню проблему. Та ситуація лише розгорілася. Син все частіше залишався на ніч у мене, а я все частіше задумувалась над тим, який біль проживає кожен із них. Тетяна, раніше весела, життєрадісна – тепер сумна і понуркувата; Тарас – раніше балакучий і вічно жартуючий – тепер похмурий і беземоційний. Тож терпіти ці муки далі було не виходом з ситуації.
Я, як матір, вперше наважилася вмішатися і дала пораду вирішити вже і зараз, як вчинити: або берегти сім’ю і перевиховуватися разом, або просто розлучитися і дати один одному шанс бути щасливими.
Тарас вирішив подати на розлучення, звичайно, дитині допомагати він не відмовляється.
Та через декілька днів до мене прийшла заплакана невістка і попросила переконати сина не робити цього жахливого кроку. Я не стала змовчувати і зізналася про розмову з Тарасом і мою пораду.
Таня впала в ступор, а потім заплакала знову і закричала, що це я у всьому винна. Для неї я залишилася ворогом. А син передумав і залишився з нею. Не знаю тільки, для чого такий шлюб, який обом приносить страждання?!
А я тепер напевне знаю, що не варто нікому роздавати поради, навіть власним дітям.