Моя мама навіть після виходу на заслужену пенсію не може сидіти й дня без роботи. Перед звільненням з роботи мамі всіляко натякали на те, що вже пора на відпочинок, мовляв, дорогу молодим. А вона працювала вчителем французької у школі, серед дітей. Тому це й не дивно, адже треба тримати руку на пульсі і йти в ногу зі сучасними дітьми. А це не так просто та й уроки французької скоротили. Тому, коли з’явилися натяки на можливе звільнення, мама послухалася. Але вже за кілька місяців вона почала скиглити, що їй тяжко й нудно вдома, їй треба на роботу. А знайти в наш час роботу тяжко й молоді, не те що моїй мамі.
Але так сталося, що робота знайшла її сама. Мамина доброта й турбота про ближніх допомогли їй. Вона знайшла в інтернеті оголошення, що шукають вчителя французької для учениці-випускниці. Але перед тим, треба було пройти співбесіду-знайомство з матір’ю учениці, щось на кшталт пробного уроку.
Зідзвонилися, домовилися про зустріч. Наступного дня мама гарно одяглася й пішла. Коли наступив вечір, а вона все ще не повернулася, я стала турбуватися й дзвонити їй. Лише за пів години мама відповіла, що вже у під’їзді й скоро нарешті буде вдома.
Уже вдома мама розповіла ситуацію, через яку вона ледь не втратила шанс отримати цю роботу, але врешті-решт все обернулося добре.
Мама вирішила прогулятися парком що був зовсім неподалік від дому, де вона мала назначену зустріч. Погода була чудова, тому вона знайшла час, щоб посидіти на лавочці й помилуватися першими теплими весняними днями. Навпроти, на сусідній лавці, сиділа дівчинка. Виглядала вона дуже кепсько, бліда й вся тремтіла. Мама витягла з сумки пляшку води й підійшла до неї. Раптово дівчина знепритомніла. Мама перелякалася й стала гукати на допомогу й викликала швидку.
Коли приїхала швидка, дівчину привели до тями, але забрали в лікарню. Мама поїхала з нею, зовсім забувши про свої плани. Дорогою до лікарні мама зв’язалася з матір’ю дитини. Пояснила, що сталося й куди вони їдуть.
В лікарні вони зустрілися. Пані Орися подякувала, що мама не пройшла повз, що в цей час опинилася поруч. Сказала, що її донька дуже хвороблива дитина, в неї є проблеми з серцем й це не перший раз, що вона серед вулиці свідомість втрачає. Вони довго говорили, але потім пані Орися мимоволі згадала, що в неї на 3 годину дня була зустріч, а вона її пропустила. Відійшла кілька кроків, щоб зателефонувати й скасувати плани, бо, може, людина чекає на неї.
Яким же її здивуванням було коли у мами задзвонив телефон й вона підняла слухавку! Вони швидко зрозуміли, хто є хто й ще довго дивувалися, який тісний світ. Мама ж йшла на пробний урок до цієї дитини.
На щастя, з дівчинкою все добре. Пані Орися вирішила віддячити мамі за її небайдужість тим, що прийняла на роботу. Без співбесід і пробних занять. Мама щаслива, адже знову буде займатися своїм улюбленим ділом, з цією дитиною вона швидко поладнала і відзначила її, як дуже здібну до мов й розумну.
