Ми з чоловіком довго не могли мати дітей. Коли наважилися на всиновлення, то мені вже було сорок два роки. Вирішили взяти вже більш-менш дорослу дівчинку. По перше, щоб пропустити період пелюшок та підгузків, а по друге я не хотіла бути старою, коли моя дочка виросте.
В дитячому будинку нам дуже сподобалася одна дівчинка. Їй було сім років, але вона здавалася такою розумною. Ми почали до неї навідуватися, приносили подарунки, одного разу навіть завезли її до аквапарку. Коли були готові документи, то ми забрали її до дому, де на неї чекала нова кімната, купа іграшок та все чого вона тільки б забажала..
В нас не було з нею жодних проблем, поки на порозі квартири не з’явилася якась жінка. Вона сказала, що прийшла за своєю дочкою. Виявилось, що вона біологічна мама нашої дочки. Ми їй пояснили, що відтепер ми її батьки й більше не бажаємо її бачити. Ви б нас зрозуміли, якби бачили, як вона виглядала та поводила себе. Ми гадали, що на цьому інцидент вичерпаний.
Але згодом помітили, що у квартирі почали зникати речі. Спочатку я не могла знайти свою каблучку, яку мені подарувала прабабуся. Потім чоловік десь посіяв годинника. Далі були гроші та мобільний телефон. Я не хотіла, але одразу подумала на нашу дівчинку. Мої страшні підозри підтвердила старенька сусідка. Вона зустріла мене біля під’їзду й розповіла, що поки ми з чоловіком були на роботі, то біля наших вікон ходила якась дивна жінка. Вона розмовляла з нашою дівчинкою, яка пізніше щось викидала їй через вікно. Все стало зрозуміло.
Ось тепер ми з чоловіком не знаємо що робити. Чи варто викликати поліцію. Адже дівчинка також приймала в цьому участь й до того ж не відомо, що їй наговорила та жінка. Ситуація геть неприємна.
