Уже більше року живу з молодим чоловіком. Ми кохаємо одне одного. І мені більше нічого не треба.
У мого коханого є дочка від першого шлюбу. Зараз вона живе разом з нами. Мені подобається з нею спілкуватися, разом чаювати. Чоловік також приділяє багато уваги дитині. Мене це зовсім не дратує.
І те, що він надто любить її наряджати також мені до вподоби. Сама люблю гарно одягатися. А наша Оля справжня маленька модель. Їй всього п’ять рочків.
На днях чоловік заговорив про народження спільної дитини. Мене це налякало. Я не хочу мати власних дітей. І ця думка мене переслідує вже давно.
Я боюся народжувати. Мені страшно від однієї думки про це. А як це неприємно, мабуть, ходити з таким великим животом. У що тоді вдягатися? Жінка тоді подібна на каракатицю. Я не хочу переживати такий стан.
Може, це не добре. Бо більшість дівчат йдуть свідомо на народження дитини. А в мене нема інстинкту стати матір’ю. Тому я рада, що в мого чоловіка є донечка, яка тепер частково і моя. Завдяки їй може я уникну пологів. А також тривалої декретної відпустки.
Я страх як не люблю сидіти вдома. Мене лякає також думка, як можна тривалий час жити лиш питаннями приготування їжі, прибирання, прання, купання дитини. І так по колу кожного дня. Мабуть, я не народжена для таких речей.
Боюся, правда про це зізнатися чоловікові, бо сильно його люблю, а він дуже хоче мати спільну дитину. І коли він узнає всю правду, то може мене покинути. Я навіть готова більше уваги приділяти чоловікові і Олі, лиш би не народжувати. Тому почала таємно від свого коханого вживати контрацептиви.
Чоловік вочевидь щось запідозрив. Бо вчора під час чаювання несподівано заговорив про похід до гінеколога для перевірки. Я була трохи заскочена його наполяганням на народженні дитини. І що він переймається аж настільки цим питанням, що готовий разом зі мною йти навіть до лікаря.
Я на цей раз відбулася мовчанкою. А якщо він наполягатиме далі? Не знаю, навіть що казати.
Єдине зрозуміла, що чоловікові не можна розкривати правду, що я не хочу мати власних дітей.
