Іноді мати справу з чужими людьми легше, ніж з рідними.
Коли я залишилася без роботи, в моєму житті настали важкі часи. Потрібно було чимось платити за оренду житла та ще й харчі купувати.
На фірмі, де я працювала, відбулося скорочення через те, що змінився власник. Новий керівник привів своїх людей та з персоналу, який працював раніше, залишилися одиниці. Моя спеціальність вузькопрофільна та в конкурентних фірмах не було вакансій.
На той момент я винаймала однокімнатну квартиру та моєї колишньої зарплати вистачало на покриття всіх моїх витрат. А тепер я не знала що мені робити. Спершу я дивилася на престижні професії, адже мені не хотілося понижувати свою кваліфікацію. Мені було б соромно перед своїми знайомими працювати, для прикладу, у сфері послуг після того, як я працювала в одному з найпрестижніших офісів міста. Але голод не тітка та мені довелося влаштуватися посудомийкою. Так хоч мене ніхто не бачив.
Зарплати яку я отримувала вистачало лише на оплату житла та покупки найнеобхідніших продуктів. Про нові речі я могла забути, тож мені довелося згадувати про те, що я вмію шити. Купити тканину та пошити з неї щось виявилося набагато дешевше. Крім того, це доставляло мені задоволення.
Мій фартух, який видали на роботі геть зносився, я не стала чекати поки мені видадуть новий, бо його потрібно було замовляти та чекати близько тижня. Тож купила тканину та пошила собі фартух за своїм смаком.
Це помітив адміністратор ресторану, в якому я працювала. Олександр запитав чи не могла б я пошити фартухи для офіціантів. Такі, щоб були кишеньки для блокнота та ручки та мали гарний вигляд. Я погодилась. Мені обіцяли дуже гарно заплатити.
Через декілька тижнів все було готово та офіціанти ресторану дуже зраділи новим фартухам. Про моє вміння швидко всі дізналися. Як то кажуть, сарафанне радіо в дії. До мене почали звертатися за допомогою знайомі знайомих, замовлень побільшало, я вже майже досягла того доходу, що у мене був. Разом із зарплатою посудомийки виходила хороша сума.
Дружина мого брата Тетяна замовила у мене сукню на випускний для їх доньки. Ми узгодили фасон та я узялася до роботи. Вибір тканини Тетяна доручила мені. На першій примірці сукні дружина брата віддала мені третину суми, решту обіцяла повернути пізніше. Сказала, що скине мені на банківську картку після того, як сукня буде повністю готова.
Нарешті я дошила сукню, донька Тетяни прийшла на остаточну примірку. Їй все сподобалось. До вечора я чекала грошей, але Тетяна їх не скинула. Я зателефонувала до брата та запитала де гроші, а він сказав, що його донька мені їх віддала готівкою. Що за маячня? Такого не було. Я відповіла брату, що я не отримала грошей, він сказав, що не думав, що я така підла людина та хочу нажитися на родичах.
Тоді я зателефонувала до Тетяни та вона сказала те ж саме. Мені було дуже неприємно, що з мене намагаються зробити дурепу. Гірше за все, що всі родичі встали на їх бік та тепер всі вважають, що я намагалася обдурити брата з його дружиною.
Це стало причиною того, що я більше не беру замовлень від родичів, а брату з дружиною бажаю, щоб єдиним їхнім багатством були ті гроші, які вони на мені зекономили.
