З часом в стосунки приходить такий час, коли чоловік та дружина поступово віддаляються один від одного. Будні постійно з’їдають любов та повагу, тому інколи і виникають тріщини у стосунках і люди стають наче чужі.
Ми з чоловіком були наче рідні, кохали один одного безмежно та безумовно, розуміли один одного з пів слова. Так, звичайно з часом ми почали сваритися, але всі сварки наші завершувалися поцілунками.
Після десяти років спільного життя я почала відчувати, що між нами наче чорна кішка пробігла. Ми постійно конфліктували, розуміння між нами зникло повністю.
Я розуміла, що чоловік від мене віддаляється і мій розум не хотів вірити в те, що у нього може бути хтось на стороні.
З часом ці думки почали руйнувати мої нерви і життя, але запитати в чоловіка прямо я не могла. Та й дітей у нас не було, тому він міг просто не витерпіти моїх слів і піти.
Я не знала що мені робити, поділилася я своїми переживаннями з своєю подругою. І знаєте, Віка мені дала надзвичайну пораду – “Візьми себе в руки і слідкуй за собою, а не за чоловіком!”.
Ці слова я не дуже добре усвідомлювала, але вирішила плисти за течією. Я записалася до спортзалу, але продовжувала ходити по дому у розтягнутому одязі.
Через два місяці моє самопочуття покращилося. Я вирішила змінити повністю свій гардероб, адже досить добре схудла і підтягнула своє тіло. Але виникла інша проблема – моя зачіска не підходила до того стилю, який я намалювала собі в голові.
То ж я кардинально змінила свій зовнішній вигляд. Я пофарбувала волосся в інший колір, оновила одяг і взуття.
А до того ж вирішила, що я буду кілька разів на тиждень ходити в кіно ввечері, а на вихідних буду волонтером у дитячому будинку.
Мій чоловік помітно змінився, він помітив мої зміни. Думаю, що йому дуже подобалося, як я виглядаю зараз. От тільки він абсолютно нічого мені з цього приводу не казав, лише жадібно час від часу поїдав мене очима.
А коли я почала йти ввечері красиво одягнута і нафарбована – у його очах було надто багато запитань. На вихідних я поверталася додому усміхнена і сповнена щастям, тут мій чоловік ще більше почав зовсім нічогісінько не розуміти.
Я ж весь час вдавала, що я його не помічаю. Він до мене охолонув, то і я не буду тепло дарувати.
І знаєте, справді, як тільки я почала весь свій вільний час приділяти собі, а не готуванню їжі, прибиранню, прасуванню сорочок чоловіка – мій внутрішній стан покращився. Чоловік почав приділяти мені більше уваги, його розмови з невідомими абонентами припинилися і все частіше повертався додому швидко.
Одного разу я бовкнула, що мене запросили на побачення і так, як наші стосунки уже не ті, що були колись – я погодилася. Лише встигла це сказати і побігла до подруги, просиділа в неї до середини ночі.
Коли ж я повернулася додому – чоловік зустрів мене з романтичною вечерею і великим букетом квітів, у яких була записка з словами:
“Пробач! Кохаю!”
З того моменту ми почали знову помічати одне в одному лиш найкращі риси і поводилися наче закохані підлітки. Віка таки мала рацію.
