Аня практично ніколи не відповідала на дзвінки Ніни Петрівни. Через деякий час її чоловік сам дзвонив своїй матері. Навіть, коли свекруха приходить в гості, Аня відразу знаходить якісь справи, аби вдома не сидіти.
– Коли у вас нема проблем, то про мене, навіть, не згадуєте, — сказала Ніна Петрівна. – Невістка постійно уникала мене, ніколи не хотіла розмовляти. А я ж ніколи нічого їй поганого не сказала. Тоді телефоную до сина, тоді він каже “Мам, часу нема. Якщо щось важливе, то кажи скоріше”. А от, коли виникають якісь проблеми, то відразу до мене біжать.
– Що вони хотіли?
– Одного дня, прийшов до мене син, ніби йому потрібні молоток та цвяхи. Це мене здивувало, адже в них квартира орендована, за контрактом ніяких ремонтів. І раптово він запитав “Чуєш, мам, дозволь нам пожити з дружиною в тебе на квартирі. Можна?”. Через десять хвилин я дізналася, що хазяйка квартири вигнала їх, оскільки ті не платили. Аня ж сидить поки в декретній відпустці.
– То що ти йому відповіла? Буде тепер весело в тебе у квартирі.
– Я відмовила, не хочу, щоб вони жили в мене. Син хай живе, мені не шкода і внучку може брати з собою. Тільки жінки його тут бачити не хочу, до батьків хай їде жити.
Ніна Петрівна має трикімнатну квартиру. Це її власна, вони колись її купили з колишнім чоловіком.
Помешкання, хоч велике, просторе, проте дуже скромне. Чоловік пішов від Ніни Петрівни дев’ять років тому до іншої жінки.
Ще за часів студентства, син переїхав жити в гуртожиток. От і з того часу він почав жити самостійним життям. Через деякий час син познайомився з Анею. У них розпочалися стосунки й незабаром орендували квартиру та жили разом.
Два роки пожили, а потім одружилися, офіційно зареєстрували шлюб.
Відразу після весілля молодята захотіли оформити іпотеку. Проте щось пішло не так і в них нічого не вийшло.
Одного разу, я запитала в них, що планують робити з помешканням, у відповідь я почула:
– Мам, не пхай свого носа куди не просять. Ми самі розберемося.
Ніна Петрівна з невісткою з перших хвилин знайомства не владнали. Хоча нічого критичного не сталося, більш менш одна з одною спокійно говорили. Та відчувалася напруга між ними.
– Спочатку дуже переживала, чому невістка так відноситься до мене, постійно ігнорує. Не раз запитувала у сина, що зі мною не так. Він мені казав, що Аня просто не комунікабельна, аби я не сприймала це близько до серця.
– Я в цьому дуже сумнівалася, адже заміж за мого сина вона вийшла, а значить і спілкуватися вміла і любила. Чому їй так важко привітатися зі мною, відповідати на елементарні запитання. Я ж не кусаюсь.
Дуже рідко Аня підіймає слухавку, коли телефонує свекруха. Тому зазвичай син потім передзвонює матері. Ніколи невістка не приходить в гості до Ніни Петрівни та завжди тікає з дому, коли свекруха має прийти до них.
Коли народилася внучка, взагалі нічого не змінилося. Ніна Петрівна так вже чекала на появу внучки на світ. Вона хотіла бути найкращою бабцею. Проте невістка швидко дала зрозуміти, що такого не буде. Спілкування між внучкою та бабцею Аня мінімізувала.
– Аби я змогла прийти, провідати рідну внучку, мені потрібно було добитися дозволу, але це було вкрай рідко. Ми дуже рідко бачимося, дитина мене майже не впізнає. Аня постійно з нею сама сидить, у них практично гостей ніколи нема.
Батьки дівчини мешкають в Дядьковичах, це дуже далеко. Та й вони взагалі не цікавляться дітьми та внучкою. Ніна Петрівна теж вже перестала нав’язуватися, добиватися зустрічі.
– Можливо, інколи я перегинала палку, але я просто хотіла побачити внучку! Напевне, це на краще, що я не так вже сильно прив’язана до дитини.
У мого сина розпочався такий період в житті, коли він зіткнувся з багатьма проблемами одночасно. В Ані закінчувався декрет, але зовсім недавно стало відомо, що роботи у неї вже нема. На фірмі у сина теж відбулося скорочення, під яке він потрапив.
І от декілька днів тому хазяйка квартири дала їм тиждень на виселення. Бо вона планує продати квартиру. Ясна річ, що в сина нема роботи, а значить нема і коштів, аби винайняти помешкання. Тому і прийшов до матері, аби прийняла їх до себе пожити.
Прийшов час, коли Ніна Петрівна згадала усі минули, теперішні образи:
– Ще три дні тому вони не брали від мене слухавку, не хотіли бачити мене, а тут раптом згадали про моє існування! У мене тільки один варіант, нехай син та внук в мене живуть, а невістка їде до батьків. До себе у квартиру, я її не пущу!
– Чого ж ти так вперлася, — каже подруга до жінки. – Твоєму ж синові допомога потрібна.
– От синові й допоможу! – відповіла Ніна Петрівна. – Нехай бере доньку та переїжджають до мене. Аня до батьків поїде!
– Тобі прекрасно відомо, що син не скоро роботу знайде. Ще багато часу пройде. Ось на носі різдвяні свята.
– Не мої проблеми — мене не цікавлять, — відповіла жінка.
Мала ймовірність того, що коли невістка переїде жити на квартиру до свекрухи, змінить своє ставлення.
Розкажіть, що ви думаєте стосовно цієї ситуації? Чи правильно вчинила Ніна Петрівна?
