Я втомилася від сімейного життя. Мені 48 років. На сьогодні – абсолютно вільна жінка. У мене немає поряд мужчини. Була заміжня чотири рази і кожного разу ставала ініціатором розриву стосунків. Почуваю себе успішною панянкою. Проте маю багато залицяльників, але я не поспішаю заводити нові стосунки. Вважаю, що у взаєминах повинно бути тепло. Якщо нема тепла, то навіщо стосунки?
Я не вважаю розлучення чимось ганебним. Куди гірше – жити не з тим чоловіком і прикидатися, що в тебе все гаразд. Якщо в подружжі перестають любити один одного, то навіщо триматися разом? Можна розлучитися і шукати своє щастя.
Однак мої знайомі трохи по-іншому дивляться на це питання. Практично всі мої подруги зациклені на шлюбі та сім’ї. Чоловіки відчувають це і користуються цим. Вони маніпулюють такими жінками, вважаючи, що вона нікуди від них не дінеться. З моїх спостережень, на компроміси йдуть, як правило, жінки, а мужчини залишаються при своїй позиції. Так, чоловіки у своїй більшості – егоїсти і сповна користуються цим. Жінка наче слуга танцює біля такого чоловіка. Можливо, жінки надто поблажливі в стосунках і дозволяють мужчинам бути такими. Але це ненормально!
Моє щастя не залежить від наявності чоловічих штанів поряд. Якщо чоловік мене не влаштовує, я одразу на стосунках ставлю крапку. Я не допускаю співжиття, зневажливе ставлення та закиди.
Скажу, що всі мої шлюби були вдалими. Вони багато чому мене навчили і допомогли в кар’єрному рості.
З першим чоловіком, з яким я познайомилася ще в інституті, у нас було шалене кохання. Але він виявився надто ледачим, що мене не влаштовувало. Я одразу кинула заяву про розлучення на стіл і попрощалася зі своїм коханим.
Опісля вже була обачнішою. Оцінювала своїх претендентів не лише за почуттями, а й за діями, що мужчина може дати жінці.
У другому шлюбі я народила дитину. Після розлучення чоловік подарував мені квартиру. Мої подружки ніяк не можуть зрозуміти, як мені так вдається. Кажуть, що я не ціную мужчин. А я відповідаю, що вмію любити себе.
Я навіть горджуся тим, що чотири рази була заміжньою. Правда, деякі мої подруги досі незаміжні. Вони називають мене безвідповідальною. А хіба любити себе – це безвідповідальність? Мені не потрібен чоловік, який виконує роль декору. Вважаю, що чоловік повинен бути опорою для жінки, її захистом. Якщо він таким не є, то навіщо він тоді взагалі?
