Ми зі свекрухою ще під час знайомства не знайшли спільної мови. Вона знала краще, яка жінка потрібна для її Михася, а тут він приводить мене на знайомство. Її невдоволення я побачила одразу, та вона його й не приховувала. Заспокоїлася лише після того, як Михайло покликав її на кухню та щось сказав. Після того вона повернулася з натягнутою посмішкою та намагалася бути люб’язною.
Жили вони зі свекром не бідно. Мали двокімнатну квартиру, заміський будинок. Весною вони відправлялися на дачу саджати город й жили там аж до зими. На період своєї відсутності квартиру здавали, ще один додатковий заробіток. Обоє отримували хорошу пенсію та ще й Віра Іванівна оформилася на пенсію по інвалідності. Тож гроші у них були, хоча на людях вона постійно прикидається бідною та нещасною.
Крім мого чоловіка у них ще є молодша донька. Люблять вони її безмежно. Дбають про неї, щоб все було, нічого не потребувала. А за дітей сестри я взагалі мовчу. То золото, а не діти. Вона їм і дорогі подарунки, і кишенькові гроші, і найкращий одяг. Все літо вони проводять у дідуся й бабусі на дачі. Там природа, свіже повітря. А моїй дитині туди приїздити без дозволу не можна.
Взимку у нашого Петрика день народження. До нього приходять друзі зі школи, я накриваю їм солодкий стіл у синовій кімнаті. Для дорослих теж готуюся окремо. Покликала на день народження свекра зі свекрухою. Не подумайте, що я вираховую, але це було після їх пенсії. Вони гарно почали вітати сина, бажати багато різних приємностей, а потім вручили пакет із подарунком.
Я покликала гостей до столу. Цілий вечір пригощала, турбувалася, щоб всього було вдосталь, ще й з собою додому їжі спакувала, щоб мали чим поснідати. Коли ж усі гості розійшлися й син захотів розпакувати подарунки, я була просто шокована, коли ми відкрили подарунок дідуся й бабусі.
У пакетик був загорнутий старий костюмчик ще з мого чоловіка. Поношений, втративший колір, добре хоч чистий, випраний. А в іншому пакунку було кілька банок варення. Й це при тому, що Віра Іванівна прекрасно знала – Петрик не їсть варення.
Я була не в собі від люті та злості. Пішла в нашу спальню й показала ці «подарунки» чоловіку. Замість підтримки почула критику. Мовляв, я невдячна. Його батьки старі люди, які перебиваються з копійки на копійку. Важко працюють на дачі, щоб мати що взимку їсти. А я замість подякувати тільки те й знаю, що критикую. Вдома був страшний скандал. Тієї ночі я спала у вітальні та цілу ніч думала про те, що пора тікати із цієї божевільні. Не доведи Господи Петрик наслідуватиме поведінку своєї рідні.
