Я БУЛА З БІДН0Ї БАГАТОДІТНОЇ СІМ’Ї, ГРОШЕЙ В НАС НІКОЛИ НЕ БУЛО. ЗІ СВОЇМ ЧОЛОВІКОМ МИ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ В УНІВЕРСИТЕТІ. ПРОЗУСТРІЧАВШИСЬ ДВА РОКИ, ВИРІШИЛИ ОДРУЖИТИСЯ. АЛЕ МАЙБУТНІ СВЕКРИ МЕНЕ НЕ ПРИЙНЯЛИ, НАВІТЬ НА РОЗПИСКУ НЕ ПРИЙШЛИ.

З чоловіком ми познайомились в університеті. Він був на два курси старший за мене. Прозустрічавшись два роки, ми вирішили одружитися. Але я не подумала б навіть, що мене так не полюблять в сім’ї Олексія. Річ у тім, що я з бідної багатодітної сім’ї. Свого батька я не пам’ятаю взагалі, він пішов від нас коли я була ще маленькою, в матері залишилося четверо дітей на руках. А ще через кілька років вона занедужала і її не стало. Трьох братів віддали до будинку інтернату, а я залишилась в бабусі. Старенька мене не дуже сильно любила, завжди говорила, що я лише тягар для неї. Тому доглядала я себе сама. Жили ми на пенсію старої, іноді навіть не вистачало на хліб. Школу я закінчила на відміну, і вступила до університету на державне. Там я і зустріла свого майбутнього чоловіка. 

Коли Олексій зробив мені пропозицію, я була на сьомому небі від щастя. Мріяла про скромне весілля, про сумісне щасливе життя. Але не все складається так, як нам хочеться. Коли Олексій запросив мене ознайомитися з його батьками, а була дуже схвильована, переживала, щоб сподобатися його батькам. Як тільки ми ступили на поріг його батьків, мені майбутня свекруха прямо в очі сказала, щоб я не марнувала свого часу та часу її сина, і забиралась з їхнього дому. Їм не потрібна така біднячка невістка, яка не рівня для їхнього сина. Я була настільки шокована в той момент, що просто не знала куди себе діти.  

Через два місяці після візиту до батьків, в нас була розписка. Ми вирішили скромно посидіти та відсвяткувати цю подію. Я все ж надіялась, що батьки мого чоловіка передумають, прийдуть і просто попросять вибачення за свою поведінку. Вони ж мене геть не знають. Якщо людина з бідної сім’ї – це вже клеймо? Я стараюсь для їхнього сина як можу – готую, стіраю. Я вважаю себе непоганою хазяйкою, хоч ми й живемо в орендованій кімнаті, але все ж. Але батьки Олексія так і не з’явилися. Мені було прикро за нас обох. Невже свекрусі було настільки принципово, щоб пара для його сина була з заможної сім’ї, невже вона не розуміла, що щастя геть не в цьому. А на другий день, вона зателефонувала до свого рідного сина, і сказала, щоб він навіть смів приходити та просити про допомогу, що вони ніколи не приймуть таку невістку як я. Пізніше я дізналася, що свекруха хотіла видати за свого сина геть іншу пасію. З багатої та поважної сім’ї. Всім розповідала, що я байстрючка і причарувала її єдиного синочка, що поряд зі мною він буде жити в бідності й в нас ніколи не буде нічого.  

Після закінчення університету, ми з чоловіком виїхали за кордон працювати. Там і залишились. Зараз в нас ростуть двоє чудових діток Марина та Олег. Недавно придбали собі власний будинок. В обох є машини. Якось свекруха намагалася телефонувати, попросити вибачення, мовляв, помилилася хотіла як краще. Просила привезти внуків познайомити. Але мій чоловік відповів їй, що нічого йому від неї не потрібно, і внуків їй не бачити. 

Оцініть статтю
Дюшес
Я БУЛА З БІДН0Ї БАГАТОДІТНОЇ СІМ’Ї, ГРОШЕЙ В НАС НІКОЛИ НЕ БУЛО. ЗІ СВОЇМ ЧОЛОВІКОМ МИ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ В УНІВЕРСИТЕТІ. ПРОЗУСТРІЧАВШИСЬ ДВА РОКИ, ВИРІШИЛИ ОДРУЖИТИСЯ. АЛЕ МАЙБУТНІ СВЕКРИ МЕНЕ НЕ ПРИЙНЯЛИ, НАВІТЬ НА РОЗПИСКУ НЕ ПРИЙШЛИ.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.