Мій хлопець зробив мені пропозицію руки і серця. Організував усі дуже романтично та оригінально. Я була і в захваті і в шоці, оскільки жодної секунди і не здогадувалася ні про що.
Звичайно ж я розплакалася від щасті і він почув це заповітне моє: “Так!”. Ми почали планувати наше весілля. А доки тривала вся підготовка – ми вирішили жити разом.
Не знаю чому, але в мені посіявся сумнів чи справді він мене щиро любить і чи не зраджує. Тоді я вирішила його перевірити.
Одного дня я заховалася в шафі, в тому відділі де ми тримали подушки і ковдри для гостей, то ж він туди ніколи й не дивився.
Я написала коханому повідомлення: “Пробач, але я не впевнена що люблю тебе і взагалі чи хочу за тебе заміж. Прощай”.
Вадим повернувся додому і отримав повідомлення, прочитав його, а тоді зателефонував комусь і сказав:
– Я тебе дуже люблю, на сьогодні планів ніяких не маю. Скоро буду. Цілую.
Я була в шоці. Але все ж таки мовчала, хоч мені й хотілося плакати.
Я чула, що мій Вадим якраз взувався, а тоді почула знову його голос:
– Таня, можеш вилазити з шафи. Я їду до мами. Скучив.
Ох і хіхотали ми потім. Виявилося, що коли я залізла в шафу – то частина мого халату виглядала із зовнішньої сторони шафи, то ж Вадим здогадався, що я там. Ми ж ніколи туди не ставили одяг.
