Я закохалася в нього ще в молодшій школі. Він був моїм однокласником. Я раніше якось не помічала його та не спілкувалася. А потім ми якось стикнулися, коли гралися на перерві. І я одразу закохалася. Не знаю як так сталося, але він мені дуже сподобався. Ми тоді були в четвертому класі.
І всю школу я була закохана в нього єдиного. В мого коханого Антона. Проте я не розповідала про свої почуття. Ми з ним спілкувалися як однокласники та хороші знайомі, проте сміливості розповісти про свої почуття в мене не було.
А потім, коли ми були в десятому класі, Антон став зустрічатися з Ілоною. Це красуня нашого класу. Та й школи загалом. Антон дуже кохав цю дівчину. Ви би бачили той погляд. Відданий, закоханий та ладний на все заради своєї коханої. Ілона ж в свою чергу не сприймала їхні відносини серйозно. І у відносинах з Атоном дозволяла собі кокетувати та загравати до інших.
Я мала передчуття, що Ілона покине мого коханого. Так і сталося. І якщо бути чесною, то я дуже сильно цього чекала. Як тільки вони розійшлися, я стала підтримувати Антона, допомагати йому пережити біль розставання та слухала як сильно він любив Ілону. Це було боляче чути, проте все таки він ж її кохав.
Кинула його Ілона в кінці першого семестру одинадцятого класу. Там я допомагала Антону оправитися до випускного. А потім всі пороз’їжджалися по різним містам. І лише я з Антоном залишилися в рідному місті. Ми стали друзями, а через рік стали зустрічатися. Я була неймовірно щаслива, бо ж я нарешті була з людиною, яку кохала стільки років.
Ми зустрічалися п’ять років, а потім побралися. В нас були завжди прекрасні відносини. Всього всім вистачало: і ніжності, і пристрасті, і розуміння, і поваги, і кохання. Через рік після весілля в нас народився син. Ми відкрили бізнес, тому ми сміло могли народжувати дитя, бо ж все було в достатку і за гроші переживати не було потрібним.
Проте сталося те, чого я найбільше в світі боялася. Одна моя знайома розповіла, що в місто повернулася Ілона. В неї померла мати. Батько ж пішов з сім’ї вже дуже і дуже давно. Тому вона повертається, щоб поховати матір та жити в квартирі, яка їй дісталася в спадок.
Я стала сильно стресувати. Я боялася, що в Антона прокинуться ті почуття, які він відчував до неї. Не хотіла, щоб це було правдою. Я ж бачила, як в школі він на неї дивився. Так я дивилася на нього. На своє перше та єдине на все життя кохання. Я боялася, що Антон покине мене та сина і піде до шкільного кохання. Але ж в нього від мене син, чи зможе він так вчинити?
Знайома сказала, що Ілона стала ще красивішою, ніж була. А може вона сама згадає Антона та захоче все повернути та забрати його з сім’ї? Вона ж пішла тоді від Антона, бо знайшла собі багатого хлопця. А зі слів знайомої в Ілони немає ні чоловіка ні дітей. Тому сповна можливо, що вона захоче повернути Антона. Зараз ж він має наш спільний бізнес.
Я розповіла Атону про те, що Ілона повертається в місто. Його обличчя… Він вже декілька дні ходить без обличчя та наче сам не свій. Мені страшно. Я ж кохаю його більш за все на світі. А така реакція змушує мене повірити в те, що все таки весь цей час він кохав Ілону, а я так, просто заміна…
