Мене звати Марина, і нещодавно я народила донечку. Все в нічого, я дуже щаслива мама, але мені вже 40 років. Я вважаю, що це дуже пізно й дуже важко мені вже справлятися з моєю дитиною. У мене вже є діти — старший синок Влад та середня донечка Марія. Ці діти у мене від першого чоловіка. З моїм першим чоловіком ми прожили майже 10 років, все було добре, до того моменту, поки я не дізналася, що мені мій чоловік зраджує. І звісно, що я вирішила з ним розлучитися. Чотири роки я жила одна з двома дітьми та намагалася їх забезпечити. Мій чоловік нам трохи допомагав, але цих грошей нам не вистачало, щоб спокійно жити.
І ось нещодавно, я зустріла своє кохання, Андрія. Він набагато старший за мене, на 12 років. Йому зараз 52. Він досить статний, дорослий чоловік, який вже скоро планує виходити на пенсію. І звісно, що ми не планували дітей, а хотіли просто пожити в старості для себе. Але життя вирішило по-іншому. Я завагітніла дуже несподівано для нас, адже нещодавно я перенесла досить серйозну операцію по гінекології, після якої вагітність — це чудо. І виходить, що моя третя донечка подарована нам з чоловіком Богом, тому звісно, що ми вирішили, що будемо її виховувати та дуже сильно любити.
Але зараз вона підростає, скоро їй буде рік і мені стає все тяжче з нею жити. Адже вона постійно кудись біжить, лізе чи грається чимось небезпечним. Крім того, мені необхідно ще готувати їсти та прибирати у квартирі. Чоловіку моєму уже 52 роки і йому також тяжко і працювати, і допомагати мені з дитиною. Звісно, що він увечері допомагає мені та дуже часто вкладає нашу донечко спати, але все одно дуже тяжко і мені і йому.
Я хочу сказати, що взагалі потрібно народжувати дітей до 35 років, коли ще не важко і за дитиною доглядати й домашні справи робити. А після 35 можна вже для себе жити.
