Я довго ставила перед собою запитання: чи варто так сильно боротися за любов чужого чоловіка? Чесно, то і досі на нього відповіді не знайшла, але з нашою читачкою трапилась одна ситуація, яка допомогла мені розібратися з цим питанням. Надіюсь, вам сподобається її історія і ви напишете висновки, які ви зробили.
Історія про те, як я боролась за кохання чоловіка.
Через рік після одруження я зрозуміла, що це зовсім не те, чого я для себе хотіла, з кожним днем мені ставало все нудніше та у голові все частіше виникали думки про пристрасть на стороні.
Не так давно я отримала чудову можливість внести щось нове у своє нудне життя. Почалось все з того, що у мене з’явився новий колега. Симпатичний, розумний, молодий та статний – загалом мрія, а не чоловік. Всі неодружені дівчата відразу почали перед ним «хвостами махати», а я лише спостерігала збоку. Схоже, саме це йому в мені й сподобалось.
Я й сама не очікувала, але ми швидко знайшли спільну мову, сподобалися один одному і в нас почався справжній роман. Я думала, що ми зупинимось лише на жартах та флірті, проте на роботі нам доводилось багато часу проводити разом, а потім нас спільно відправили на курси та звідти все й розпочалась.
Ні одного з нас не турбувало, що вдома на нас чекають «кохані люди». Зовсім забула відзначити, що він також був одружений, але його це не зупиняло. Ми постійно хотіли бути поруч один з одним, нам не вистачило один одного і я думала, що ця пристрасть між нами буде завжди.
Коли нас знову відправили разом у відрядження і ми провели там шикарний тиждень, я прийняла рішення розлучитися. Я втомилась від постійної брехні чоловіку, що кохаю його і що хочу від нього дітей. На щастя, він сприйняв це спокійно, сказав, що догадувався, що у мене хтось з’явився. Розлучилися ми дуже швидко та мирно.
Коли я радісно принесла коханцю заяву про розлучення, то він почав на мене кричати, сказав, що я була лише його коханкою, а не претенденткою на наступну дружину, а від дружини теперішньої він йти не збирався.
Я просто остовпіла від почутого. Не знаю, як описати всі слова, які я відчула у той момент. Проте я точно розуміла, що мене переповнює злість до людини, яка стоїть переді мною, адже заради нього я покинула чоловіка, залишила стабільність. Можна сказати, що я повністю перевернула все своє життя, а тепер він мені говорить, що я всього лише іграшка, а кохає він дружину?
В один момент я залишилася біля розбитого корита. Тепер у мене не було ні чоловіка, ні коханця.
Тільки от я не хочу сама залишатися з ним. Я вирішила, що і далі боротимуся за своє кохання. Спочатку я спробую мирно його переконати, а якщо не захоче, то напряму відправлюся до його дружини, тоді й він отримає те, що заслужив.
На вашу думку, чи правильно вчиняє героїня? Якби ви були її другом, то щоб порадили?
