Не знаю сама як так трапилося, але я піддалася якимось чарам і хвилинній слабкості. Сама не котролювала свої дії і думки, а потім вже було пізно.
Я й не думала, що колись можу зрадити своєму чоловіку. Та й дуже про це шкодую. Мені так прикро, що й передати складно. Та й я не усвідомлювала що роблю в той момент.
У нас з чоловіком були чудові стосунки, ми кохали один одного. Але потім у нас розпочався етап коли кожне слово один одного сприймалося в штики. Тут причиною було те, що у нас все ніяк не виходило завагітніти. От ми підсвідомо і звинувачували один одного у цьому, а у словах зривалися за будь-яку дрібницю.
Коли ми в чергове посварилися – я сказала, що переночую у сестри і пішла провітритися. Йшла собі по тротуарі і думала над тим куди котиться наше кохання.
Раптом я підвернула ногу і йшла далі шкутильгаючи. Біля мене зупинилася машина. Красивий молодий чоловік запропонував мене підвезти. Мене боліла нога і починав падати дощ. То ж я і погодилася, хоча до того ніколи б не сіла в авто до незнайомця.
Ми розговорилися і виявилося, що Михайло не тутешній. Він приїхав на якусь конференцію з Києва. Сама не розумію як, але ми провели цю ніч разом. До тями я прийшла наступного ранку і розуміла, якої біди натворила.
Я зібрала свої речі і тихенько пішла додому. До чоловіка. Цілу дорогу я проплакала над тим, що зрадила чоловіку. З Михайлом ми більше не бачилися, та й окрім імен один одного більше нічого не знали.
Звичайно ж чоловіку я так і не зізналася в скоєному. За місяць ми дізналися про вагітність. Наші стосунки налагодилися. Адже ми так сильно хотіли стати батьками. Ми знову цінували і кохали один одного, а сварки відійшли у минуле.
От тільки я й зараз собі місця не знаходжу. Чоловік вирішив назвати нашого синочка Михайликом. А син мені з кожним днем все більше і більше схожий на того мого випадкового знайомого Михайла.
Мені так важко на душі, що й не передати. Я не впевнена хто саме батько мого сина, але в голову різне лізе. Ходжу сама не своя останні кілька тижнів. І чоловікові сказати не можу, бо ця правда зруйнує наше життя, та й в собі тримати дуже важко це все.
