Я йшла додому. Але мені так не хотілося повертатися туди. Адже в нас відбулися зміни, через які наразі я ходжу по вулиці до самого вечора. Річ у тім, що до нас приїхав погостити тато чоловіка.

Я йшла додому. Мені так не хотілося повертатися туди. Адже в нас відбулися зміни, через які наразі я ходжу по вулиці до самого вечора. Річ у тім, що до нас приїхав погостити тато чоловіка. Ми прийняли його з радістю, побуде днів три й поїде. Але вже тиждень минув, а Олексій Петрович від’їжджати не збирається. Я шепчу чоловіку, поки його тато житиме в нас. Виявляється до них переїхала жити дочка з чоловіком. Тато з зятем посварилися, і той його вигнав. Свекор у нас чоловік іще той, коли вип’є, палець в рот не клади. Видно добре повечеряв і пішов у рознос. Тетяні Іванівні діставалося добре. На цей раз зять заступився, випхали батька за двері. Олексій Петрович не довго думаючи, приїхав до нас і живе собі. А я місця собі не знаходжу. У нас двокімнатна квартира, між іншим моя, мама з татом подарували на весілля.

Маємо двох синів, два і чотири роки. Наразі воджу їх в дитячий садок. Поки Єгорка звикнеться, потім планую виходити на роботу. Тіснимося вчотирьох в одній кімнаті. В другій розташувався свекор. Йому добре, телевізор при ньому, кухня поруч. Шнурує туди та назад, човгає ногами. А ми на одному ліжку всі покотом. Я не висипалася зовсім. Про чоловіка і говорити нічого, а він і на роботу ходить. Прошу його, щоб поговорив із татом, але Максим запитує, як ти собі уявляєш? Скаже, виганяють. Але мені байдуже що скаже, нам усім незручно.

Минув ще один тиждень. Я почала помічати, що Олексій Петрович почав виходити з квартири, і надовго. В такі моменти я насолоджувалася, що у квартирі одна. Швиденько прибирала, варила їсти. Коли приходив свекор, йшла собі з дому. Почала звикати до такого життя. Але в інтимному плані, запустіння. Бачу по чоловіку, що нервується і сам, але то ж тато, не вигониш, а сам не здогадується їхати додому.

Одного разу я зателефонувала свекрусі, запитала як життя і таке інше. Вона з першого слова просила в мене вибачення, що її чоловік надовго затримався у нас. Таку відповідь почути я не сподівалася, але Тетяна Іванівна говорила, щоб потерпіли трішки. Вона знайшла квартиру для дочки. Побудуть поки що на найманій, потім щось придумають, говорила. Олексія Петровича забере відразу, як тільки діти виберуться. Вона розуміє як несолодко мені приходиться. Син телефонував їй, розповідав. Дочка її не в захваті, що прийдеться жити на найманій квартирі, але потрібно робити так, щоб нікого не образити. Тому мамине рішення прийняла спокійно.
– Потерпи дитинко, скоро все влаштується, говорила свекруха.
І дійсно вже наступного тижня вона сама приїхала до нас. Я зустрічала її з такою радістю, що моя мама позаздрила б їй. Про що говорили вони з Олексієм Петровичем за закритими дверима, мені невідомо. Але коли вийшли, повідомили що наступного дня їдуть додому. Коли я проводжала їх на вокзалі, ми з Тетяною Іванівною обнялися, немов найрідніші люди. За цей час вона справді стала для мене рідною. Розумна жінка зуміла виправити ситуацію. Я хочу бути схожою на неї, і навчитися мудрості, яка є в цієї дивовижної жінки.

Оцініть статтю
Дюшес
Я йшла додому. Але мені так не хотілося повертатися туди. Адже в нас відбулися зміни, через які наразі я ходжу по вулиці до самого вечора. Річ у тім, що до нас приїхав погостити тато чоловіка.