Два роки тому ми познайомились з моїм майбутнім чоловіком Олегом. Сталось так, що я маю власну квартиру, яку успадкувала від бабусі. Але я не хотіла, щоб чоловік, який би став моїм коханим, любив мене лише за те, чим я володію матеріально.
Тому, коли Олег приходив до мене в гості, я казала, що орендую квартиру, адже зарплата мені дозволяла жити окремо від батьків та ні в чому собі не відмовляти особливо.
Олег мені одразу сказав, що квартирне питання, це взагалі не проблема, адже завжди можна придбати її в кредит, або заробити на неї самостійно. А головне в житті – це знайти ту людину, з якою комфортно жити та яка буде кохати і поважати тебе й щоб це все було взаємно. Дуже романтично, чи не так?
Згодом Олег запропонував мені одружитись і ми стали справжньою сім’єю. Ми орендували квартиру та стали збирати гроші на нове житло. А мене гризла совість та я хотіла розповісти про квартиру Олегу, але перед тим, як це зробити я вирішила порадитись з мамою.
Вона мене зупинила та сказала, що я маю дати Олегу не позбутись стимулу, адже він завзято старається та працює, щоб назбирати на квартиру самостійно. А цю квартиру порадила залишити як «резерв». Не знаєш, що може з тобою статись. А якщо що, то можна її в оренду здавати.
Я послухалась маму, але кішки на серці царапаються страшно. Я не знаю, як мені правильно вчинити, бо ж і мама логічно каже, але і перед Олегом не хочеться бути брехухою та приховувати таке від нього.
Може ви порадите мені, що мені робити?
